ПОСТАНОВА 24 листопада 2021 року, Справа
№ 902/560/20, Верховний Суд у складі
суддів КГС: Огородніка К.М.- головуючого, Жукова С.В., Ткаченко
Н.Г., https://reyestr.court.gov.ua/Review/101812259
Ініціюючий
кредитор (ТОВ “Браїлівське”) 02.04.2020 уклав з ОСОБА_1 договір про відступлення
права вимоги за договором позики від 01.11.2015, заборгованість за яким складала
16,2 млн грн та підтверджена рішенням суду від 30.03.2018 у справі №
143/1269/17, за якими солідарними боржниками були Позичальник – ОСОБА_1 та Поручитель
- ФГ “Лановецького”, у червні 2020 року подав до г/с заяву про порушення справи
про банкрутство ФГ “Лановецького” (далі-Боржник).
Місцевий г/с ухвалою від
22.06.2020, яка залишена без змін апеляційним г/с (постанова від 14.09.2021) провадження
у справі відкрив, зазначивши, що боржник господарської діяльності не веде,
кошти та майно на яке можливо звернути стягнення відсутні, кредиторська
заборгованість становить понад 20 млн грн, це робить неможливим виконання ним
своїх зобов`язань, відтак надані заявником матеріали є достатніми для відкриття
справи про банкрутство. Відхиляючи доводи апеляційної скарги щодо знаходження
на виконанні у приватного виконавця виконавчого листа по справі №143/1269/17
про стягнення з ФГ “Лановецького на користь ОСОБА_1 заборгованості (ВП відкрито
27.01.2021 за заявою первісного кредитора), а також щодо спору про право (спір
про недійсність договору поруки, справа
№ 940/227/20, провадження у якій відкрито 10.03.2020) та спору щодо належної
сторони кредитора у зобов’язанні (в місцевому суді на розгляді перебувала заява
про заміну стягувача з ОСОБА_1 на ТОВ “Браїлівське” у виконавчих провадженнях з
примусового виконання рішення суду від
30.03.2018 у справі № 143/1269/17), які остаточно не вирішені судовими рішеннями у позовному провадженні, апеляційний
г/с послався на презумпцію правомірності правочину (ст.204 ЦК України),
зважаючи на відсутність доказів недійсності договору про
відступлення права вимоги від 02.04.2020. Верховний Суд судові рішення нижчих судів скасував та
направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції, вказавши, що суди належно
не розглянули подані ініціюючим кредитором докази на предмет обґрунтованості
його вимог, не дослідили та не встановили обставин наявності/відсутності спору про право щодо
вимог ініціюючого кредитора, в той час як матеріали справи свідчать, що доводи
кредитора - ФГ "Кальній", викладені в апеляційній скарзі, щодо
існування на дату проведення підготовчого засідання невирішених суперечностей
між кредитором та боржником з приводу їх прав та обов`язків, залишились без
належної правової оцінки, а щодо посилання апеляційного суду на ст.204 ЦК
України, вказав, що в даному випадку посилання лише на презумпцію правомірності
правочину є недоречним, зважаючи на положення
спеціального закону – ч.6 ст.39 КУзПБ,
відповідно до якої вимоги кредитора, що свідчать про наявність спору про право,
який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження, є перешкодою для
відкриття провадження у цій справі.
Короткі висновки:
Ø ухваленню відповідного рішення суду (про
відкриття провадження у справі про банкрутство) має передувати системний
аналіз обставин, пов`язаних із правовідносинами, з посиланням на які заявник
обґрунтовує свої вимоги до боржника, на підставі поданих доказів. Лише після
з`ясування та перевірки таких обставин суд може встановити обґрунтованість
вимог кредитора до боржника, а також наявність чи відсутність спору про право у
цих правовідносинах, як передумови для відкриття провадження у справі.
Ø При цьому, …з`ясування наявності підстав
для відкриття провадження у справі про банкрутство, враховуючи принцип
дотримання балансу захисту публічного та приватного інтересів, має здійснюватися
судом незалежно від погодження боржником із заявленими вимогами чи, навпаки,
пасивної процесуальної поведінки боржника у вигляді неподання ним відзиву на
заяву про відкриття відповідного провадження.
Ø Законодавство не містить переліку
будь-яких критеріїв для висновку про існування спору про право, тому в кожному
конкретному випадку в залежності від змісту правовідносин суд повинен оцінити
форму вираження відповідної незгоди учасників провадження на предмет існування
такого спору.
Ø … заперечення боржника щодо вимог заявника
у вигляді позову, предметом якого є оспорення боржником обставин, на яких
ґрунтуються вимоги кредитора, який подано до суду до подання заяви кредитора
про відкриття провадження у справі про банкрутство, беззаперечно свідчить про
наявність спору про право, у розумінні положень ч.6 ст.39 КУзПБ.
ПОЗИЦІЯ
ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка
аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції
Ø …, важливим питанням при відкритті
провадження у справі про банкрутство є питання обґрунтованості кредиторських
вимог ініціюючого кредитора, за заявою якого відкривається провадження у
справі.
Ø За таких обставин, на думку Верховного
Суду, обов`язком ініціюючого кредитора є надання суду достатніх належних
доказів існування непогашеного грошового зобов`язання боржника перед кредитором
з метою виключення у майбутньому розумних сумнівів інших кредиторів боржника в
обґрунтованості відкриття провадження у справі про банкрутство (постанова
Верховного Суду від 18.02.2021 у справі № 904/3251/20).
Ø Зважаючи на те, що з моменту відкриття
провадження у справі банкрутство боржник перебуває в особливому правовому
режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника з огляду на
важливі правові наслідки відкриття провадження у справі про банкрутство, які,
крім заявника та боржника, стосуються невизначеного кола осіб - потенційних
кредиторів боржника, ухваленню відповідного рішення суду має передувати
системний аналіз обставин, пов`язаних із правовідносинами, з посиланням на які
заявник обґрунтовує свої вимоги до боржника, на підставі поданих доказів.
Лише після з`ясування та перевірки таких обставин суд може встановити
обґрунтованість вимог кредитора до боржника, а також наявність чи відсутність
спору про право у цих правовідносинах, як передумови для відкриття провадження
у справі (аналогічний за змістом правовий висновок, викладений у постанові ВП
ВС від 12.03.2019 у справі № 918/420/16 та в низці постанов КГС ВС у справах
про банкрутство, зокрема у постанові Верховного Суду від 16.02.2021 у справі №
911/2042/20).
Ø При цьому, саме на г/с покладається
обов`язок перевірки обґрунтованості вимог ініціюючого кредитора та з`ясування
наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство, що,
враховуючи принцип дотримання балансу захисту публічного та приватного
інтересів, має здійснюватися судом незалежно від погодження боржником із
заявленими вимогами чи, навпаки, пасивної процесуальної поведінки боржника у
вигляді неподання ним відзиву на заяву про відкриття відповідного провадження.
…
Ø Розгляд судами заяви ініціюючого кредитора
без надання правового аналізу поданій заяві з кредиторськими вимогами, підстав
виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення
розміру та моменту виникнення цих грошових вимог свідчить про формальний підхід
при розгляді заяви.
Ø Стала практика Верховного Суду вказує на
те, що використання формального підходу при розгляді заяви з кредиторськими
вимогами та визнання кредиторських вимог без надання правового аналізу поданій
заяві з кредиторськими вимогами, підстав виникнення грошових вимог кредиторів
до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих
грошових вимог створює загрозу визнання судом у справі про банкрутство
фіктивної кредиторської заборгованості до боржника і відкриття на підставі
такої заборгованості провадження у справі про банкрутство. Наведене порушує
права кредиторів у справі про банкрутство з обґрунтованими грошовими вимогами,
а також порушує права боржника у справі про банкрутство.
Ø Для унеможливлення загрози визнання судом
у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду
слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами із застосуванням засад
змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою
підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру
та моменту виникнення. У разі виникнення мотивованих сумнівів сторін у справі
про банкрутство щодо обгрунтованості кредиторських вимог, на заявника таких
кредиторських вимог покладається обов`язок підвищеного стандарту доказування
задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких
грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих
грошових вимог (постанови Верховного Суду від 07.10.2020 у справі №
914/2404/19, від 28.01.2021 у справі №910/4510/20).
Щодо
невирішених спору щодо належної сторони кредитора у зобов`язанні за Договором
поруки від 15.11.2015 та спору про право.
Ø Верховний Суд вважає, що посилання
апеляційного суду в даному конкретному випадку лише на положення ст.204 ЦК
України є недоречними, зважаючи на положення
спеціального закону – ч.6 ст.39 КУзПБ, відповідно до якої вимоги кредитора, що свідчать про
наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного
провадження, є перешкодою для відкриття провадження у цій справі.
Ø При цьому, Верховний Суд зауважує, що під
час проведення підготовчого засідання у суду відсутня можливість вирішення
такого спору про право (у даному випадку щодо правомірності правочину), що в
свою чергу пов`язано з особливостями позовного провадження, як то пред`явлення
позову, можливості подання зустрічного позову, складу учасників справи у
позовному провадженні, прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття
провадження у справі, а також диспозитивністю господарського судочинства тощо.
Ø Спір про право
- це формально визнана суперечність між суб`єктами цивільного права, що виникла
за фактом порушення або оспорювання суб`єктивних прав однією стороною цивільних
правовідносин іншою і яка потребує врегулювання самими сторонами або вирішення
судом.
Ø Отже, під спором про право необхідно
розуміти певний стан суб`єктивного права, який є суттю суперечності, конфлікту,
протиборства сторін.
Ø Суд зауважує, що поняття "спору
про право" має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати
сутнісного, а не формального значення.
Ø Тому, вирішуючи питання чи свідчить вимога
кредитора про наявність спору про право, слід враховувати, що спір про право
виникає з матеріальних правовідносин і характеризується наявністю розбіжностей
(суперечностей) між суб`єктами правовідносин з приводу їх прав та
обов`язків та неможливістю їх здійснення без усунення перешкод в судовому
порядку. Спір про право може мати місце також у випадку, коли на шляху
здійснення особою захисту права виникають перешкоди, які можуть бути усунуті за
допомогою суду.
Ø Таким чином спір про право пов`язаний
виключно з порушенням, оспоренням або невизнанням, а також не доведенням
суб`єктивного права, при якому існують конкретні особи, які перешкоджають в
реалізації права.
Ø Здійснюючи розгляд спорів про право, суд
встановлює наявність чи відсутність певних обставин (юридичних фактів). За
відсутності цих елементів не може бути спору про право.
Ø Юридичні факти - це певні життєві
обставини, з якими норми права пов`язують виникнення, зміну або припинення
правовідносин.
Ø Відтак, якщо у підготовчому засіданні буде
з`ясовано, що між ініціюючим кредитором та боржником існують суперечки з
приводу їх прав та обов`язків, що вочевидь ставить під сумнів вимогу кредитора,
і їх вирішення можливе виключно шляхом встановлення об`єктивної істини, що, у
свою чергу, покладає на суд обов`язок вжити всіх визначених законом заходів до
всебічного, повного та об`єктивного з`ясування дійсних прав і обов`язків
сторін, у тому числі із застосуванням інституту доказів і доказування, що
притаманно саме для справ позовного провадження, господарський суд відмовляє у
відкриті провадження у справі про банкрутство.
Ø Законодавство не містить переліку
будь-яких критеріїв для висновку про існування спору про право,
тому в кожному конкретному випадку в залежності від змісту правовідносин суд
повинен оцінити форму вираження відповідної незгоди учасників провадження на
предмет існування такого спору.
Ø У постанові Верховного Суду від 02.02.2021
у справі № 922/2503/20 висловлено правову позицію про те, що заперечення
боржника щодо вимог заявника у вигляді позову, предметом якого є оспорення
боржником обставин, на яких ґрунтуються вимоги кредитора, який подано до суду
до подання заяви кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство,
беззаперечно свідчить про наявність спору про право, у розумінні положень ч.6
ст.39 КУзПБ.
Ø Матеріали справи свідчать, що доводи
кредитора - ФГ "Кальній", викладені в апеляційній скарзі, щодо
існування на дату проведення підготовчого засідання невирішених суперечностей
між кредитором та боржником з приводу їх прав та обов`язків, залишились без
належної правової оцінки апеляційного суду. Апеляційним судом не досліджено та
беззаперечно не встановлено відсутності спору про право щодо вимог ініціюючого
кредитора, як необхідної передумови для відкриття провадження у справі про
банкрутство боржника.
Ø Встановлення відсутності спору про право
щодо вимог ініціюючого кредитора є обов`язковою умовою для відкриття
провадження у справі про банкрутство боржника
(аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у постановах від
23.06.2020 у справі № 910/1067/19, від 13.08.2020 у справі № 910/4658/20, від
15.10.2020 у справі № 922/1174/20, від 16.09.2020 у справі № 911/593/20). Без
дослідження і з`ясування наведених вище обставин ухвалені у справі судові
рішення не можна вважати правомірними та обґрунтованими.
…
Ø Не з`ясувавши у підготовчому засіданні … наявності
правових підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство, а саме,
наявності грошового зобов`язання боржника перед кредитором, строк виконання
якого сплив на дату звернення кредитора до суду; відсутності між
кредитором та боржником спору про право стосовно заявлених вимог, який підлягає
вирішенню у порядку позовного провадження, суди першої та апеляційної інстанцій
допустили порушення норм процесуального права, а саме ст.13, 86, ч.5 ст.236, п.5
ч.4 ст.238 ГПК України, зокрема щодо повного та всебічного дослідження
обставин, доказів та аргументів сторін, що мають значення для правильного
розгляду позовних вимог у даній справі.
Ø Неповнота дослідження місцевим та
апеляційним судами зібраних у справі доказів та обставин справи, що входять до
предмета доказування у даному спорі, свідчить про передчасність висновків
судів про наявність підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство,
а відтак, оскаржувані ухвала та постанова не можуть вважатися такими, що
відповідають критеріям справедливого судового розгляду відповідно до статті 6
Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства України.
Немає коментарів:
Дописати коментар