ПОСТАНОВА 30.11.2021, Справа № 906/638/20 (906/144/17), Верховний Суд у складі колегії суддів КГС:Погребняка В.Я. - головуючого, Васьковського О.В., Огородніка К.М., https://reyestr.court.gov.ua/Review/101829555
У справі про банкрутство ПрАТ «Кремнянський крохмальний завод» (далі-Боржник), провадження у якій було порушено 25.04.2017, а 26.09.2019 Товарною біржею як організатором було проведено аукціон з продажу майна банкрута, за результатами якого Боржником в особі ліквідатора та ОСОБА_2 був укладений договір купівлі-продажу майна банкрута на аукціоні, а саме, майнового комплексу у складі 28 позицій, у тому числі трактора, ОСОБА_1 звернувся в межах справи про банкрутство із позовною заявою до Боржника, просив визнати недійсним договір купівлі-продажу, укладений 26.09.2019, в частині продажу ОСОБА_2 транспортного засобу та витребувати його на користь ОСОБА_1. Позивач посилався на те, що спірний ТЗ він прибав на електронних торгах, проведених 13.03.2017 ДП СЕТАМ в межах зведеного виконавчого провадження, про що свідчить сформований 10.07.2017 протокол про проведення 13.03.2017 електронних торгів, акт державного виконавця про проведені ЕТ, складений 21.08.2017. Місцевий г/с рішенням від 23.03.2021, яке залишене без змін апеляційним г/с (постанова від 24.06.2021), в позові відмовив, зазначивши, що вимога про визнання недійсним договору купівлі-продажу в частині продажу окремого майна за умови не оскарження результатів проведеного аукціону окремо від підстави укладення такого договору (проведення аукціону з продажу майна банкрута) не відповідає вимогам права, оскільки позивачем фактично визнані результати проведеного аукціону, а оскаржується правочин лише в частині майна, укладений за результатами проведеного аукціону. Крім того суди вказали, що Позивач фактично не був володільцем майна, так як вважаючи себе власником придбаного майна, з серпня 2017 року до червня 2020 року не вчиняв дій з його отримання; в позовній заяві позивач вказував на те, що ним здійснювались дії (робились усні заяви) по отриманню майна, які залишилися без задоволення, однак, будь-яких доказів вчинення відповідних дій (листування, покази свідків тощо) та з якими особами, до матеріалів справи не додано, а тому фактично не володів та не вчиняв ніяких дій (окрім усних заяв) щодо набуття спірного майна у володіння. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, вказавши, що позивачем не доведено підстав для застосування ст. 388 ЦК України, що в свою чергу тягне за собою відмову в позові (не доведено відсутність у ліквідатора права відчужувати спірне майно через призму поінформованості останнього про претензії позивача) і погодився з висновками нижчих судів, що без заявлення та розгляду вимоги про визнання недійсними результатів аукціону продажу майна у справі про банкрутство не може бути розглянута вимога про визнання недійсними правочинів, вчинених за результатами такого аукціону.
Короткі висновки:
Ø …, вимога про визнання недійсними
правочинів, вчинених за результатами аукціону з продажу майна банкрута, не може
бути розглянута без розгляду питання про визнання недійсними результатів
аукціону з продажу майна банкрута.
Ø …задоволення заяви про визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна банкрута матиме наслідком визнання недійсними правочинів, укладених за результатами аукціону з продажу майна банкрута, в силу закону - відповідно до ч.3 ст.55 Закону про банкрутство
за наявності спору щодо правових
наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована
особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у
мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм
матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.
Ø В ході розгляду віндикаційного позову
позивач має підтвердити
право власності на витребуване майно, факт вибуття майна з його володіння,
наявність майна у незаконному володінні відповідача, відсутність у відповідача
правових підстав для володіння майном.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Щодо визнання недійсним договір
купівлі-продажу
...
Ø
За
змістом норм ч. ч. 1, 2 ст. 49, ч. 1 ст. 50 Закону про банкрутство та ч. 4 ст. 656 ЦК України правова природа процедури реалізації майна на торгах
у формі аукціону в межах провадження у справі про банкрутство полягає в продажу
майна, тобто у забезпеченні переходу права власності на майно боржника до
покупця - переможця торгів (аукціону), невід`ємною і завершальною стадією якої
є оформлення результатів такого продажу договором купівлі-продажу, що
укладається власником майна чи замовником аукціону з переможцем торгів.
Ø
Спори,
які виникають при проведенні та виконанні результатів аукціонів, у т. ч. про визнання недійсними договорів купівлі-продажу майна, розглядаються в межах
провадження у справі про банкрутство (ч.8 ст. 44 Закону про банкрутство).
Ø
Згідно
з ч. 3 ст. 55 Закону про банкрутство результати аукціону, проведеного з порушенням
вимог закону, можуть бути визнані в
судовому порядку недійсними. Визнання результатів аукціону недійсними тягне за
собою визнання недійсним укладеного з переможцем договору купівлі-продажу.
Ø
Відповідно
до положень ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність
встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого
правочину недійсним судом не вимагається.
Ø
За
змістом наведених норм задоволення заяви про визнання недійсними результатів
аукціону з продажу майна банкрута матиме наслідком визнання недійсними
правочинів, укладених за результатами аукціону з продажу майна банкрута, в
силу закону -
відповідно до ч. 3 ст. 55 Закону про банкрутство.
Ø
Відповідна
правова позиції ВС викладена в постановах від 01.08.2018 у справі № 908/431/14,
від 20.10.2021 у справі №910/2592/19, від 23.11.2021 у справі № Б8/065-12.
Ø
У цій
справі вимога про визнання недійсними результатів аукціону продажу майна у
справі про банкрутство позивачем заявлена не була, а лише заявлена вимога
про визнання недійсним укладеного за наслідком такого аукціону договору
купівлі-продажу в частині продажу окремого майна.
Ø Водночас, вимога про визнання
недійсними правочинів, вчинених за результатами аукціону з продажу майна
банкрута, не може бути розглянута без розгляду питання про визнання недійсними
результатів аукціону з продажу майна банкрута.
Ø
Крім
того, слід враховувати, що за змістом ч. 1 ст. 202, ст. 203, ч. 2 ст. 215 ЦК України та ст. 5 ГПК України не є належним застосування таких способів захисту
прав та інтересів, як визнання нікчемного правочину недійсним і встановлення
нікчемності правочину, враховуючи, що за змістом ч. 3 ст. 215 ЦК
України такий спосіб захисту цивільних прав та
інтересів, як визнання правочину недійсним, застосовується до оспорюваних
правочинів.
Ø
При
цьому, за наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі
сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє
відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши
відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує
обставину нікчемності правочину.
Ø
Відповідна
правова позиція викладена ВП ВС в постанові від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17.
Ø
У цій
справі позивачем не заявлено вимоги про застосування наслідків недійсності
правочину.
Ø
Враховуючи
викладене, Колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій
про відмову в задоволенні позовних вимог про визнання договору купівлі-продажу
майна банкрута недійсним, з підстав, наведених у цій постанові.
Щодо вимоги про витребування з чужого
незаконного володіння
Ø
Стаття 41
Конституції України наголошує, що кожен має
право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної
власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути
протиправно позбавлений права власності.
Ø
Безпідставне
втручання держави у право власності є порушенням указаних норм.
Ø
Згідно
із ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке
вона здійснює відповідно до закону за
своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Ø
Відповідно
до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не
заборонені законом, зокрема із
правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не
випливає із закону або незаконність
набуття права власності не встановлена судом.
Ø
Власникові
належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ст. 317 ЦК України).
Ø
Статтею 319 ЦК України передбачено що, власник володіє, користується,
розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Ø
Відповідно
до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути
протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Ø
Главою 29 ЦК
України визначено такі способи захисту права
власності як витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційний
позов) та усунення перешкод у реалізації власником права користування та
розпорядження його майном (негаторний позов).
Ø
Власник
має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної
правової підстави заволоділа ним (ст. 387
ЦК України).
Ø
Витребування
майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру,
зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і
майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.
Ø
У
цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного
правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного
набувача, з підстав, передбачених ч. 1 ст.
388 ЦК України.
Ø
У
спорі між особою, яка вважає себе власником спірного майна, та особою, яка
вважає себе законним володільцем (користувачем) спірного майна, сторонами спору
є особи, які претендують на спірне майно. Тому, для правильного вирішення спору
суду слід з`ясувати та перевірити передусім:
o правові
підстави, відповідно до яких виникло та існує речове право на майно у позивача;
o
факт
наявності майна у незаконному володінні відповідача;
o
факт
відсутності у відповідача правових підстав для володіння майном;
o
факт
добросовісного (недобросовісного) володіння чужим майном.
Ø
Незаконним
володільцем може бути і добросовісний, і недобросовісний набувач.
Ø
Добросовісним
набувачем є особа, яка не знала і не могла знати про те, що майно придбане у
особи, яка не мала права його відчужувати.
Ø
Недобросовісний
набувач, навпаки, на момент здійснення угоди про відчуження спірного майна знав
або міг знати, що річ відчужується особою, якій вона не належить і яка на її
відчуження не має права.
Ø
Від
недобросовісного набувача майно може бути витребувано в будь-якому випадку. Від
добросовісного - лише в передбачених законом випадках, а саме відповідно до ст. 388 ЦК
України.
Ø
Згідно
з ч. 1 ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи,
яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати
(добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача
лише у разі, якщо майно:
було загублене власником або особою, якій він передав майно у
володіння;
було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у
володіння;
вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у
володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Ø Тобто, право власника на витребування
майна від добросовісного набувача на підставі ч. 1 ст. 388 ЦК України пов`язується
з тим, у який спосіб майно вибуло з його володіння.
Ø
Ця
норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на
витребування свого майна від добросовісного набувача.
Ø
Однією
з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він
передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом.
Ø
В
ході розгляду віндикаційного позову позивач має підтвердити право власності на
витребуване майно, факт вибуття майна з його володіння, наявність майна у
незаконному володінні відповідача, відсутність у відповідача правових підстав
для володіння майном. На
підтвердження наявності у позивача суб`єктивного права на витребуване майно,
позивач повинен надати суду відповідні докази.
Ø ... позивач фактично не володів та не вчиняв ніяких дій (окрім усних заяв) щодо набуття спірного майна у володіння.
Ø ...спірне майно набуто відповідачем-2 ОСОБА_2 за результами аукціону, з повною оплатою його вартості, що свідчить про добросовісність набувача.
Ø
Виходячи
з положень ч. 5 ст. 12 ЦК України, добросовісність набувача презюмується.
Ø
Суд
апеляційної інстанції правомірно вказав на те, що звертаючись з позовом,
позивачу необхідно було довести відсутність у ліквідатора права відчужувати
спірне майно через призму поінформованості останнього про претензії позивача.
Ø
При
цьому, матеріалами справи підтверджується, що позивачем не оскаржувались дії
ліквідатора щодо продажу оспорюваного майна, як і не оскаржувалися результати
проведеного 26.09.2019 аукціону, на якому було продане вказане майно.
Ø
Правова
конструкція, за якої добросовісний набувач втрачає майно і сам змушений шукати
способи компенсації своїх втрат, є неприйнятною та покладає на добросовісного
набувача індивідуальний та надмірний тягар (правова позиція викладена у
постанові ВС від 13.11.2019 у справі № 645/4220/16-ц (провадження №
61-19921св18).
Ø
Зважаючи
на викладене, Колегія суддів погоджується з судом апеляційної інстанції, що
позивачем відповідно до ст. ст.
73-80 ГПК України не доведено належними та
допустимими доказами підстав для застосування положень ст. 388 ЦК
України, що в свою чергу тягне за собою відмову в
позові.
Немає коментарів:
Дописати коментар