ПОСТАНОВА 08 грудня 2021 року, Справа № 904/5803/20, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Жукова С.В. - головуючого, Огородніка К.М., Ткаченко Н.Г., https://reyestr.court.gov.ua/Review/102058471
Відносно АТ "Криворізька
теплоцентраль" (далі-Боржник) здійснювалось провадження у справі про
банкрутство № 904/128/17, відкрите 23.03.2017 із введенням мораторію, дія якого
припинилася з дня закриття справи ухвалою 30.10.2018 за клопотанням ФДМУ у
зв`язку із прийняттям рішення про приватизацію Боржника. Після
такого закриття справи про банкрутство, а саме: у жовтні 2020 року НАК "НАФТОГАЗ
УКРАЇНИ" подав до г/с позов до Боржника,
у якому просив стягнути з Боржника 101,4 млн грн заборгованості за договором
постачання природного газу від 21.12.2015, яких: основний борг – 75,3 млн. грн., пеня –
12,9 млн грн, 3% річних – 4,0 млн грн., інфляційні – 9,1 млн. грн. Місцевий
г/с рішенням від 15.04.2021, яке залишене без змін апеляційним г/ с (постанова
від 06.09.2021) позовні вимоги задовольнив частково, відмовив у стягненні пені,
інфляційних та 3% річних в загальному розмірі 23,2 млн грн., нараховані за
період до 23.03.2017, дати відкриття справи про банкрутство Боржника, застосувавши до спірних правовідносин
спеціальні норми Закону України «Про відновлення платоспроможності
боржника або визнання його банкрутом» (пункт 4-3 Розділу X «Прикінцеві та
перехідні положення»), які діяли до набуття чинності КУзПБ. Верховний Суд
залишив касаційну скаргу без задоволення, вказавши, що вважає обґрунтованим застосування
судами спеціальних норм законодавства про банкрутство (п. 4-3 Розділу Х "Прикінцеві та перехідні
положення" Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника
або визнання його банкрутом" у
редакції Закону України № 2269-VІІІ від 18.01.2018, яким встановлено законодавче обмеження права кредитора на
нарахування боржнику інфляційних втрат та 3 % річних на прострочену суму боргу
за весь період прострочення виконання грошового зобов`язання, що передбачене ч.
2 ст. 625 ЦК України,
Позиція Верховного Суду
13. Відповідно до положень пункту 4-3 Прикінцевих та перехідних положень Закону про
банкрутство, яким доповнено Розділ X "Прикінцеві
та перехідні положення" Закону про банкрутство згідно із Законом
України "Про приватизацію державного і комунального майна", провадження у справах про банкрутство боржників, якими є
державні підприємства та/або господарські товариства, більше ніж 50 відсотків
акцій (часток) яких прямо чи опосередковано належать державі, щодо яких
прийнято рішення про приватизацію, підлягає припиненню, крім тих, що
ліквідуються за рішенням власника.
14. Після припинення провадження у справі про банкрутство
забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять
майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення
здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства,
крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих
з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника),
перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про
продаж, а також у разі звернення стягнення на заставлене майно та виконання
рішень у немайнових спорах; не нараховується неустойка (штраф, пеня), не
застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання
зобов`язань із задоволення всіх вимог, зупиняється перебіг позовної давності,
не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового
зобов`язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.
15. Зазначені дії не поширюються на задоволення вимог поточних
кредиторів, на виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових
внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування,
на відшкодування шкоди, заподіяної здоров`ю та життю громадян, на виплату
авторської винагороди, аліментів, а також на вимоги за виконавчими документами
немайнового характеру, що зобов`язують боржника вчинити певні дії чи утриматися
від їх вчинення.
16. Аналіз зазначених положень дає підстави для висновку про те, що
положення пункту 4-3 Прикінцевих та
перехідних положень Закону про банкрутство є
нормою права, застосування якої повинно здійснюватися з урахуванням
положень Закону України "Про приватизацію державного і
комунального майна", оскільки саме положення
зазначеного Закону, як норми
матеріального права, регулюють правові, економічні та організаційні основи
приватизації державного і комунального майна та майна, що належить АРК, а ст.12
зазначеного Закону частково містить аналогічні
положення п.4-3 Прикінцевих та перехідних положень Закону про
банкрутство, а також доповнює та розширює перелік
заборон, які застосовуються до боржника з дня прийняття рішення про його
приватизацію (приватизацію державного або комунального підприємства) (висновок
про застосування норм права, який викладений у постанові Судової Палати для
розгляду справ про банкрутство КГС від 28.10.2021 по справі № 904/5082/19).
17.З урахуванням вказаного, колегія суддів суду касаційної інстанції
вважає обґрунтованим висновок суду апеляційної інстанції про те,
що поряд із загальними нормами ЦК України, що визначають відповідальність за
порушення грошового зобов`язання, при розгляді спору у даній справі … про
стягнення пені, інфляційних втрат та 3 % річних за прострочення оплати боргу
підлягають застосуванню норми законодавства про банкрутство.
18. Беручи до уваги ту обставину, що щодо відповідача
30. 10.2018 закрито провадження у справі про банкрутство у зв`язку з
прийняттям рішення про приватизацію, відповідно до п. 4-3 Розділу Х "Прикінцеві та перехідні
положення" Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника
або визнання його банкрутом", колегія суддів
суду касаційної інстанції з огляду на те, що п. 4-3 Розділу Х
"Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про
відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у редакції Закону України № 2269-VІІІ від
18.01.2018 встановлено законодавче обмеження
права кредитора на нарахування боржнику інфляційних втрат та 3 % річних на
прострочену суму боргу за весь період прострочення виконання грошового
зобов`язання, що передбачене ч. 2 ст. 625 ЦК України, дійшла висновку про правильне застосування судами
попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при ухваленні
рішень щодо відмови у задоволенні позовних вимог позивача на суму 23 212 720,43
грн., з яких: 8 169 369,22 грн. - інфляційні втрати (за період з 01.04.2016 по
28.02.2017), 2 128 133,94 грн. - 3 % річних (за період з 15.03.2016 по
22.03.2017), 12 915 217,27 грн. - пеня (за період з 15.03.2016 по 25.11.2016).
Немає коментарів:
Дописати коментар