ПОСТАНОВА 09 грудня 2021 року, Справа №916/313/20, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Пєскова В.Г. - головуючого, Банаська О.О., Білоуса В.В., https://reyestr.court.gov.ua/Review/101989964
У справі про банкрутство ТОВ
"Ренді" (далі-Боржник), провадження у якій відкрито 25.02.2020, а 07.07.2020
Боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, 26.01.2021
ліквідатор боржника звернулася до г/с із заявою про покладання субсидіарної
відповідальності на посадових осіб боржника у зв`язку з доведенням до
банкрутства. Заява ліквідатора засновувалася на звіті про проведення аналізу
фінансово-господарського стану Боржника, згідно якого значний обсяг активів Боржника
становила дебіторська заборгованість, а керівниками Боржника не велась
претензійно-позовна робота, що фактично призвело до втрати цього активу
підприємства, і при цьому первинні фінансові документи не були передані ліквідатору
Боржника. Місцевий г/с ухвалою від 20.04.2021 заяву ліквідатора
задовольнив. Апеляційний г/с постановою від 09.09.2021 прийняв
нове рішення, яким у задоволення заяви ліквідатора відмовив, мотивувавши тим,
що невжиття дій щодо повернення дебіторської заборгованості, факт існування
якої не підтверджується належними та допустимими доказами, і у даному випадку
тільки не передання ліквідатору первинних фінансових документів боржника, не
може слугувати підставою для притягнення до субсидіарної відповідальності; не
доведено причинного зв`язку між діями щодо приховування документів та
доведенням боржника до банкрутства. Верховний Суд постанову апеляційного
г/с скасував та залишив в силі ухвалу місцевого г/с, вказавши на обґрунтованість
рішення суду першої інстанції та неправильне застосування апеляційним г/с ч.2
ст.61 КУзПБ.
Короткі висновки:
31-33…., зменшення активів боржника через відсутність дій по
стягненню дебіторської заборгованості або відсутність документів щодо
такого стягнення (непередача арбітражному керуючому цих документів) в
розумінні ст.62 КУзПБ є зменшення ліквідаційної маси. Навмисне
зменшення ліквідаційної маси керівником призводить до недостатності майна
боржника для погашення боргів перед кредиторами в розумінні ч.2 ст.61
КУзПБ. При цьому недостатність майна боржника, що
виникає внаслідок дій/бездіяльності керівника боржника, розглядається за
нормами ст.62 КУзПБ як передумова
для субсидіарної відповідальності.
46….відсутність в осіб, які притягуються до субсидіарної
відповідальності зацікавленості в наданні документів, що відображають
реальний стан справ і дійсний господарський оборот, не повинна знижувати
правову захищеність кредиторів під час необґрунтованого порушення їх прав.
Тому, якщо ліквідатор із посиланням на ті чи інші докази належно
обґрунтував наявність підстав для притягнення особи до субсидіарної
відповідальності та неможливість погашення вимог кредиторів внаслідок її дій
(бездіяльності), на неї переходить тягар спростування цих тверджень
ліквідатора, з урахуванням чого вона має довести, чому письмові
документи та інші докази ліквідатора не можуть бути прийняті на
підтвердження його доводів, надавши свої докази і пояснення щодо того,
як насправді здійснювалася господарська діяльність.
54….ненадання ліквідатору керівниками банкрута первинних фінансових
документів боржника задля визначення підстав для стягнення дебіторської
заборгованості за умови істотного розміру цієї заборгованості в структурі
активів боржника, є бездіяльністю, котра не відповідає інтересам цієї
юридичної особи та є недобросовісною, вчинена на шкоду кредиторам
банкрута, та не дозволяє ліквідатору здійснити дії з повернення цієї
дебіторської заборгованості. Тобто …зробили неможливим реалізацію активів боржника у вигляді дебіторської
заборгованості та наповнення ліквідаційної маси, що спростовує висновки … про недоведеність причинного зв`язку між
діями щодо приховування документів та доведенням боржника до банкрутства.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ.
22.Судова колегія не погоджується з цими висновками суду
апеляційної інстанції з огляду на таке.
23.Загальні умови та підстави для притягнення до субсидіарної
відповідальності за зобов`язаннями боржника у справі про банкрутство
визначені ГК України, ЦК України, КУзПБ.
24.Згідно з ч.1 ст.215 ГК
України у випадках, передбачених законом,
суб`єкт підприємництва-боржник, його засновники (учасники), власник майна, а
також інші особи несуть юридичну відповідальність за порушення вимог
законодавства про банкрутство, зокрема фіктивне банкрутство, приховування
банкрутства або умисне доведення до банкрутства.
25.При цьому умисним банкрутством визнається стійка
неплатоспроможність суб`єкта підприємництва, викликана цілеспрямованими діями
власника майна або посадової особи суб`єкта підприємництва, якщо це завдало
істотної матеріальної шкоди інтересам держави, суспільства або інтересам
кредиторів, що охороняються законом (ч.3 ст.215
ГК України).
26.Частиною 1 ст.619 ЦК України визначено, що договором або законом може бути
передбачена поряд із відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна)
відповідальність іншої особи.
27.Застосування субсидіарної відповідальності у справах про
банкрутство урегульовано нормами ч.2 ст.61
КУзПБ, якою передбачено, що під час здійснення своїх
повноважень ліквідатор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно
до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника
у зв`язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог
визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою. У разі
банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших
осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові
для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на
засновників (учасників, акціонерів) боржника-юридичної особи або інших осіб у
разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна
відповідальність за його зобов`язаннями. Стягнені суми включаються до складу
ліквідаційної маси і можуть бути використані лише для задоволення вимог
кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Кодексом.
28.Відповідно до положень ч.1 ст.62
КУзПБ до ліквідаційної маси включаються усі види
майнових активів банкрута, які належать йому на праві власності або
господарського відання.
29.За ст.1 Закону України
"Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" активи - ресурси, контрольовані підприємством у
результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до
отримання економічних вигод у майбутньому.
30.Згідно з п.5 Національного положення (стандарту) бухгалтерського
обліку 10 "Дебіторська заборгованість", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 08.10.1999 №
237 та зареєстрованого в МЮУ 25.10.1999 за №
725/4018, дебіторська заборгованість визнається активом, якщо існує ймовірність
отримання підприємством майбутніх економічних вигод та може бути достовірно
визначена її сума.
31.Таким чином, зменшення активів боржника через відсутність дій
по стягненню дебіторської заборгованості або відсутність документів щодо такого
стягнення (непередача арбітражному керуючому цих документів) в розумінні ст.62 КУзПБ є зменшення
ліквідаційної маси.
32.Навмисне зменшення ліквідаційної маси керівником призводить до
недостатності майна боржника для погашення боргів перед кредиторами в розумінні
ч.2 ст.61 КУзПБ.
33.При цьому недостатність майна боржника, що виникає внаслідок
дій/бездіяльності керівника боржника, розглядається за нормами ст.62 КУзПБ як
передумова для субсидіарної відповідальності.
34.Визначене ч.2 ст.61 КУзПБ господарське правопорушення, за вчинення якого
засновники (учасники, акціонери), керівник боржника та інші особи, які мають
право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином
визначати його дії, можуть бути притягнуті до субсидіарної відповідальності
поряд з боржником у процедурі банкрутства у разі відсутності майна боржника,
має обґрунтовуватися судами шляхом встановлення складу такого правопорушення
(об`єкта, об`єктивної сторони, суб`єкта та суб`єктивної сторони).
35.Об`єктом цього правопорушення є суспільні відносини у певній
сфері, у даному випадку - права кредитора (-ів) на задоволення його (їх) вимог
до боржника у справі про банкрутство за рахунок активів боржника, що не можуть
бути задоволені внаслідок відсутності майна у боржника.
36.Об`єктивну сторону такого правопорушення складають дії або
бездіяльність певних фізичних осіб та/або юридичних осіб, пов`язаних з
боржником, що призвели до відсутності у нього майнових активів для задоволення
вимог кредиторів або до відсутності інформації про такі активи, що виключає
можливість дослідження активу та його оцінки.
37.Суб`єктами правопорушення є особи, визначені ч.2 ст.61 КУзПБ.
38.Суб`єктивною стороною правопорушення для застосування субсидіарної
відповідальності є ставлення особи до вчинюваних нею дій чи бездіяльності
(мотиву, мети, умислу чи необережності суб`єкта правопорушення).
39.Відтак, субсидіарна відповідальність у справах про банкрутство є
самостійним цивільно-правовим видом відповідальності, який за заявою
ліквідатора покладається на засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб,
у тому числі керівника боржника при наявності підтвердження вини вказаних осіб
у доведенні юридичної особи (боржника у справі про банкрутство) до стану
неплатоспроможності. Для застосування такої відповідальності необхідним є
встановлення судом складових елементів господарського правопорушення як об`єкт,
об`єктивна сторона, суб`єкт та суб`єктивна сторона правопорушення.
40.Аналогічна правова позиція викладена у постанові ВС від 22.04.2021
у справі № 915/1624/16.
41.У цій справі ліквідатором було визначено суб`єктів
відповідальності - керівників (учасників) банкрута та судом першої інстанції
встановлено, що у період з 30.03.2018 по 07.05.2019 учасником ТОВ
"Ренді" з часткою у статутному капіталі у розмірі 100% був ОСОБА_1
(виконував повноваження керівника боржника з 02.04.2018 по 07.05.2019), а з
07.05.2019 учасником ТОВ "Ренді" з часткою у статутному капіталі у
розмірі 100% став ОСОБА_2 (керівник боржника з 08.05.2019).
42.Водночас, судом першої інстанції зазначено про об`єкт цього
правопорушення - завдання істотної матеріальної шкоди кредиторам діями
(бездіяльністю) керівників банкрута.
43.Згідно з положеннями ч.2 ст.614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка
порушила зобов`язання, тобто цією нормою визначено презумцію вини у
разі порушення зобов`язання.
44.Так само і ст.61
КУзПБ закріплено правову презумпцію субсидіарної
відповідальності осіб, що притягуються до неї, складовими якої є недостатність
майна ліквідаційної маси для задоволення вимог кредиторів та наявність ознак
доведення боржника до банкрутства.
45.Однак зазначена презумпція є спростовною, оскільки
передбачає можливість цих осіб довести відсутність своєї вини у банкрутства
боржника та уникнути відповідальності. Спростовуючи названу презумпцію, особа,
яка притягується до відповідальності має право довести свою добросовісність.
46.У цьому разі відсутність в осіб, які притягуються до
субсидіарної відповідальності зацікавленості в наданні документів, що
відображають реальний стан справ і дійсний господарський оборот, не повинна
знижувати правову захищеність кредиторів під час необґрунтованого порушення
їх прав. Тому, якщо ліквідатор із посиланням на ті чи інші докази
належно обґрунтував наявність підстав для притягнення особи до субсидіарної
відповідальності та неможливість погашення вимог кредиторів внаслідок її дій
(бездіяльності), на неї переходить тягар спростування цих тверджень
ліквідатора, з урахуванням чого вона має довести, чому письмові
документи та інші докази ліквідатора не можуть бути прийняті на
підтвердження його доводів, надавши свої докази і пояснення щодо того,
як насправді здійснювалася господарська діяльність.
47.Слід зауважити, що відповідачі у справі не надали пояснень
стосовно обставин здійснення господарської діяльності та
добросовісності/недобросовісності своєї бездіяльності, яка виражена у ненаданні
ліквідатору колишніми керівниками банкрута первинних фінансових документів
боржника.
48.Стосовно об`єктивної сторони у цій справі ліквідатор виходив з
того, що керівниками ТОВ "Ренді" жодних дій з вчинення
претензійно-позовної роботи відносно повернення дебіторської заборгованості не
здійснювалось і при цьому не передавалися ліквідатору первинні фінансові
документи боржника.
49.Слід зауважити, що ч.2 ст.61
КУзПБ має власну диспозицію (зміст)
правопорушення: "банкрутство боржника з вини його засновників або інших
осіб, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу
іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів)
боржника-юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна
боржника…".
50.Проте, законодавцем не конкретизовано, які саме дії чи
бездіяльність складають об`єктивну сторону такого правопорушення. Тому при
вирішенні питання щодо кола обставин, які мають бути доведені суб`єктом
звернення (ліквідатором) та, відповідно, підлягають встановленню судом для
покладення субсидіарної відповідальності, мають прийматися до уваги також
положення ч.1 ст.215 ГК України та підстави для порушення справи про банкрутство, з
огляду на які такими діями можуть бути, серед іншого, прийняття суб`єктами
відповідальності рішення, вказівок на вчинення майнових дій чи бездіяльності
боржника щодо захисту власних майнових інтересів юридичної особи боржника
на користь інших юридичних осіб, що мало наслідком настання неплатоспроможності
боржника тощо. Такий обов`язок встановлено у ч.2 ст.59 КУзПБ.
51.Тому колегія суддів критично ставиться до посилання суду
апеляційної інстанції на п.3.2. "Методичних рекомендацій щодо виявлення
ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства,
фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства", затверджених Наказом Міністерства економіки України від 19.01.2006
№ 14 (у редакції наказу Міністерства
економіки України від 26.10.2010 № 1361), яким
визначено перелік ознак погіршення фінансово-господарського стану підприємства,
оскільки такий перелік не є вичерпним.
52.Судова колегія звертає увагу, що однією із основоположних засад
цивільного законодавства є добросовісність (п.6 ч.1 ст.3 ЦК України) і дії учасників
цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто, відповідати певному
стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою
інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
53.Будь-яка господарська операція, дія (бездіяльність) суб`єкта
господарювання повинна мати розумне пояснення мети та мотивів її здійснення,
які мають відповідати інтересам цієї юридичної особи.
54.Очевидно, що ненадання ліквідатору керівниками банкрута
первинних фінансових документів боржника задля визначення підстав для стягнення
дебіторської заборгованості за умови істотного розміру цієї заборгованості в
структурі активів боржника, є бездіяльністю, котра не відповідає інтересам цієї
юридичної особи та є недобросовісною, вчинена на шкоду кредиторам
банкрута, та не дозволяє ліквідатору здійснити дії з повернення цієї
дебіторської заборгованості. Тобто бездіяльність відповідачів стосовно
непередачі документів зробили неможливим реалізацію активів боржника у вигляді
дебіторської заборгованості та наповнення ліквідаційної маси, що спростовує
висновки суду апеляційної інстанції про недоведеність причинного зв`язку між
діями щодо приховування документів та доведенням боржника до банкрутства.
55.А відповідно до правової позиції, викладеної у постанові ВП ВС від
11.05.2021, документ є рухомою, неподільною, визначеною індивідуальними
ознаками, неспоживчою річчю, тобто є майном в розумінні цивільного
законодавства. Крім того, зроблено висновок, що колишній керівник
товариства за актом приймання-передавання має передати новопризначеному
керівнику товариства всі документи, які знаходяться в діловодстві товариства.
56.Слід зауважити, що банкрутство (неплатоспроможність) не є
одномоментним процесом, а суд лише констатує цей стан, до якого призводять дії
(бездіяльність) у широкому загалом часовому проміжку.
57.Крім того, тлумачення ч.2 ст.61
КУзПБ свідчить про відсутність заборони для
покладення субсидіарної відповідальності на суб`єктів відповідальності, якщо на
час порушення/здійснення провадження у справі про банкрутство їх повноваження
припинились. Час, що минув з дати припинення повноважень суб`єктів
відповідальності до дати порушення справи про банкрутство боржника, не є
вирішальним чинником, що впливає на встановлення складу об`єктивної сторони
правопорушення, однак має враховуватися судами поряд з іншими обставинами
справи при встановленні причинно-наслідкового зв`язку між винними діями
суб`єкта відповідальності та настанням негативних наслідків у боржника, які є
підставою субсидіарної відповідальності (зокрема, встановлення обставин щодо
можливості усунення таких негативних наслідків іншими посадовими особами
боржника, які були наділені управлінськими функціями щодо боржника після
припинення повноважень суб`єкта відповідальності, однак не вчинили належних дій
з усунення негативних наслідків).
59.Необхідно підкреслити, що законодавство України про
неплатоспроможність також понад вже 20 років містить положення стосовно
субсидіарної відповідальності.
60.Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що у цій
справі ліквідатором у заяві про покладання субсидіарної відповідальності
викладено усі складові елементи цього господарського правопорушення, а судом
першої інстанції їх розглянуто та ухвалено обґрунтоване рішення про стягнення з
відповідачів відповідних сум. Водночас судом апеляційної інстанції неправильно
застосовано приписи ч.2 ст.61 КУзПБ.
Немає коментарів:
Дописати коментар