ПОСТАНОВА 08.12.2021, Справа № 10/24/2011/5003(902/28/20), Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Ткаченко Н.Г.- головуючий, Білоуса В.В., Жукова С.В., https://reyestr.court.gov.ua/Review/102105645
У справі про банкрутство ТОВ ВКП "Моріс" (далі-Боржник), у
якій 21.11.2013 Боржника було визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну
процедуру, у січні 2020 року від ліквідатора Боржника надійшла позовна заява
про витребування у КП Вінницької міської ради
"Вінницяміськтеплоенерго" (далі-Відповідач) рухомого майна (згідно
переліку), що знаходиться на території котельні Відповідача. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірне
майно вибуло із володіння власника - ТОВ ВКП ''Моріс" та було передано на
баланс Відповідача поза волею власника; Позивач доводив, що вказане майно
належить на праві власності ТОВ ВКП ''Моріс" та підлягає реалізації в
межах справи про банкрутство відповідно до положень КУзПБ. Відповідач подав
заяву про застосування позовної давності до позовних вимог ліквідатора. Місцевий
г/с рішенням від 04.02.2021, яке залишено без змін апеляційним г/с (постанова
від 17.05.2021), у задоволенні позову відмовив, дійшовши висновку, що заявлені
вимоги є необґрунтованими, і разом з цим, застосував позовну давність у зв`язку
з пропуском ліквідатором строку звернення з відповідними позовними вимогами. Верховний
Суд скасував постанову апеляційного г/с та направив справу на новий
апеляційний розгляд, вказавши, що апеляційний г/с в порушення ст.269 ГПК
України не здійснив належний апеляційний перегляд рішення суду першої інстанції,
а саме: з мотивувальної частини оскаржуваної постанови неможливо однозначно
встановити підстави відмови у задоволенні вимог ліквідатора … - у зв`язку
зі спливом позовної давності або ж з підстав необґрунтованості заявлених
позовних вимог.
Короткі висновки:
Ø …, перш ніж застосовувати позовну
давність, г/с повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене
право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той
звернувся до суду. У разі, коли такі право чи інтерес не порушені, суд
відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише, якщо буде
встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені,
але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі,
суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності
наведених позивачем поважних причин її пропущення.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Ø
Згідно
зі ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа
може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або
інтересу.
Ø Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна
позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Ø
Позовна
давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою
до винесення ним рішення (ч. 3 ст.
267 ЦК України).
Ø
При
цьому, колегія суддів також звертає увагу на те, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і
основоположних свобод (далі - Конвенція),
ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР "Про
ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року,
Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", яка набрала чинності для України 11.09.1997, передбачено,
що кожен має право на розгляд його справи судом.
Ø
ЄСПЛ,
юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції
(п. 1 ст. 32 Конвенції), наголошує, що "позовна давність - це
законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду
після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної
давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав -
учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну
визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які
можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали
неповними через сплив часу" (п. 570 рішення від 20.09.2011 за заявою №
14902/04 у справі ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти
Росії"; п. 51 рішення від 22.10.1996 за заявами № 22083/93, 22095/93 у
справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства").
Ø
Частиною
1 ст. 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається
від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права
або про особу, яка його порушила.
Ø
Відповідно
до ч. ч. 4, 5 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності є підставою для відмови у
позові, крім випадків, коли суд визнає поважними причини пропущеного строку та
захистить порушене право.
Ø
Висновок
про застосування позовної давності відображається у мотивувальній частині
рішення господарського суду.
Ø
Якщо
позовні вимоги г/с визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про
сплив позовної давності, то суд зобов`язаний застосувати до спірних
правовідносин положення ст.
267 ЦК України
та вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у
зв`язку зі спливом позовної давності, або, за наявності поважних причин її
пропущення, - захистити порушене право).
Ø Таким чином, за змістом названих норм, позовна
давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
Ø Отже, перш ніж застосовувати позовну
давність, г/с повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене
право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той
звернувся до суду. У разі, коли такі право чи інтерес не порушені, суд
відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише, якщо буде
встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені,
але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі,
суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності
наведених позивачем поважних причин її пропущення.
Ø
Водночас,
як вбачається із матеріалів справи, апеляційний суд, як і суд першої інстанції,
дійшовши висновку про недоведеність позовних вимог, а отже, і не встановивши у
мотивувальній частині оскаржуваної постанови обставин порушеного
права або охоронюваного законом інтересу позивача, одночасно застосував до
позовних вимог ліквідатора … позовну давність та зазначив про її пропуск
позивачем.
Ø Таким чином, суд апеляційної інстанції, не
врахувавши наведеного вище, в порушення приписів ч.1 ст. 261 ЦК України застосував
позовну давність при розгляді спору у даній справі за відсутності встановленого
факту порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача, за захистом
якого той звернувся до суду.
Ø
Висновки
апеляційного господарського суду, як і суду першої інстанції, щодо підстав
відмови у позові є суперечливими та взаємовиключними, тоді як судове рішення
має бути зрозумілим та однозначним, без можливості подвійного тлумачення.
Ø
З
мотивувальної частини оскаржуваної постанови неможливо однозначно встановити
підстави відмови у задоволенні вимог ліквідатора … - у зв`язку зі спливом
позовної давності або ж з підстав необґрунтованості заявлених позовних вимог.
Немає коментарів:
Дописати коментар