ПИТАННЯ "СПОРУ ПРО ПРАВО" У РАЗІ ІНІЦІЮВАННЯ СПРАВИ ПРО БАНКРУТСТВО БОРЖНИКОМ

ПОСТАНОВА 21.10.2020, Справа №  915/36/20, Верховний Суд у складі колегії суддів КГС: Жукова С.В. - головуючого, Огороднік К.М., Ткаченко Н.Г., https://reyestr.court.gov.ua/Review/92384911

Фабула справи

До місцевого господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі звернувся Боржник (ТОВ “Діонісій VN”); заява була прийнята до розгляду, підготовче засідання призначено на 03.02.2020. Відповідно до наданого суду переліку кредиторів, сума дебіторської заборгованості, яка визнається Боржником  складає 112,8 млн грн, в т. ч. перед Банком  95 млн грн. Банк подав заперечення на заяву Боржника, у якій стверджував про спірний характер заборгованості перед Банком, оскільки голова ліквідаційної комісії  боржника ОСОБА_2 повідомила про неможливість її визнання. Місцевий г/с ухвалою від 10.02.2020 у задоволенні заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство відмовив з посиланням на ч. 6 ст. 39 Кодексу, оскільки заборгованість Боржника перед банком має спірний характер, що виключає можливість відкриття провадження у справі про банкрутство.  Апеляційний г/с постановою від 21.07.2020 скасував ухвалу місцевого г/с та заяву Боржника про відкриття провадження у справі про банкрутство передав на розгляд місцевого г/с.  Приймаючи рішення, суд апеляційної інстанції виходив з тих обставин, що поза увагою місцевого господарського суду залишилось те, що розмір фактично визнаних боржником кредиторських вимог Банку складає 95 млн грн, при цьому Банк не є ініціюючим кредитором та не є єдиним кредитором, чиї вимоги підтверджені (визнані) даними бухгалтерського обліку Боржника. Суд апеляційної інстанції встановив, що ухвала місцевого господарського суду від 10.02.2020 не містить оцінки обґрунтованості заяви Боржника в частині визнання вимог інших кредиторів та співставлення загальної суми визнаних кредиторських вимог з балансовою вартістю наявних у боржника активів. ВС залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного г/с без змін, вказавши, що суд першої інстанції відмовляючи Боржнику у відкритті справи про банкрутство, безпідставно застосував ч. 6 ст. 39 Кодексу, оскільки залишив поза увагою ініціювання цього провадження у справі про банкрутство саме Боржником, що свідчить про  відсутність між останнім та його кредиторами спору про наявність і неоплатність боргу в результаті визнання Боржником такого боргу, тобто відсутності спору про право.

Короткі висновки:

33. …ініціювання відкриття провадження у справі про банкрутство боржником виключає можливість застосування судом до таких правовідносин приписів ч. 6 ст. 39 КУзПБ, як підставу для відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство, оскільки цією нормою охоплюються відносини щодо ініціювання провадження у справі особою відмінною від боржника, тобто кредитором/кредиторами.

ПОЗИЦІЯ ВС

24. …, як встановлено судами попередніх інстанцій, у цій справі ініціатором відкриття провадження у справі про банкрутство є сам боржник.

25. Відповідно до ч. 6 ст. 34 Кодексу, боржник зобов`язаний у місячний строк звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі у разі, якщо задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов`язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами (загроза неплатоспроможності), та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

26. За змістом вказаної норми особливості звернення з заявою про порушення справи про банкрутство з підстав, передбачених частиною 6 ст. 34 Кодексу - у разі загрози неплатоспроможності, полягають у тому, що боржник, встановивши обставини того, що у разі задоволення вимог одного або кількох кредиторів він не зможе виконати свої зобов`язання перед іншими кредиторами, у боржника виникає   обов`язок   звернутись до суду про порушення справи про банкрутство.

27. При цьому необхідно звернути увагу на те, що ініціювання боржником порушення справи про банкрутство на підставі ч. 6 ст. 34 Кодексу, свідчить про відсутність між боржником та його кредиторами спору про наявність і неоплатність боргу оскільки сам боржник визнає ці обставини, тобто відсутній спір про право.

28. Водночас, в будь-якому випадку на момент подачі заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство боржником повинні бути надані документи (первинні документи, договори, бухгалтерський баланс, аудиторський висновок, судові рішення тощо), які підтверджують наявність ознак неплатоспроможності або її загрози, інакше таке банкрутство має ознаки фіктивного, тобто ініційованого з метою невиконання зобов`язань.

29. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 39 Кодексу, перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з`ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні, яке проводиться в порядку, передбаченому цим Кодексом.

У підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, заслуховує пояснення сторін, оцінює обґрунтованість заперечень боржника, вирішує інші питання, пов`язані з розглядом справи.

30. У разі звернення до господарського суду боржника із заявою про порушення справи про банкрутство у підготовчому засіданні з`ясовуються ознаки неплатоспроможності боржника або її загрози.

31. Отже, суд під час розгляду заяви Боржника, яка подана в порядку, передбаченому ч. 4 ст. 34 Кодексу, зобов`язаний перевірити додані до заяви документи на предмет їх відповідності вимогам Кодексу та іншим нормативно-правовим актам з метою встановлення на підставі належних та допустимих доказів обставин того, чи дійсно задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов`язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами (загроза неплатоспроможності).

32. Проте, у цій справі, суд першої інстанції наведеного не врахував, та відмовляючи Боржнику у відкритті провадження у справі про банкрутство, безпідставно застосував приписи ч. 6 ст. 39 Кодексу, оскільки залишив поза увагою ініціювання цього провадження у справі про банкрутство саме Боржником, що свідчить про  відсутність між останнім та його кредиторами спору про наявність і неоплатність боргу в результаті визнання Боржником такого боргу, тобто відсутності спору про право.

33. Аналіз наведених  норм права дозволяють дійти до висновку про те, що ініціювання відкриття провадження у справі про банкрутство боржником виключає можливість застосування судом до таких правовідносин приписів ч. 6 ст. 39 КУзПБ, як підставу для відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство, оскільки цією нормою охоплюються відносини щодо ініціювання провадження у справі особою відмінною від боржника, тобто кредитором/кредиторами. 

34. Крім того, слід погодитись із судом другої інстанції щодо порушення судом першої інстанції ч. 5 ст. 236 ГПК України, внаслідок відсутності оцінки місцевим господарським судом обґрунтованості заяви Боржника в частині визнання вимог інших кредиторів, оскільки Банк не є ініціюючим кредитором, а також не є єдиним кредитором, борг перед яким визнавався Боржником при ініціюванні провадження у справі щодо власного банкрутства, що є підставою для відхилення доводу касаційної скарги, що викладений у п. 6 цієї постанови.