ПОСТАНОВА 23 червня 2020 року, Справа № 910/1067/19, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Білоуса В.В. - головуючого, Жукова С.В., Погребняка В.Я., https://reyestr.court.gov.ua/Review/90025209
30.01.2019 „Сбербанк"
звернувся до г/с із заявою про порушення справи про банкрутство ПрАТ
„Квазар" (далі-Боржник), яку обґрунтовував заборгованістю за кредитним
договором від 29.04.2010 (за твердженням заявника заборгованість Боржника складає
33,3 млн грн) та наявністю судового рішення від 16.01.2018 у справі
№910/15888/17 щодо стягнення 6,3 млн євро основного боргу (тіла кредиту). Місцевий
г/с за новим розглядом ухвалою від 06.11.2019 провадження у справі відкрив;
визнаючи кредиторські вимоги Сбербанку у заявленому розмірі 33,3 млн грн,
виходив із того, що станом на момент розгляду заяви про порушення справи про
банкрутство відсутні рішення, які вступили в законну силу та які спростовують
розмір заявленої заборгованості, а тому питання, які є предметом розгляду судових
справ, не є для суду заздалегідь визначеними, оскільки суду та будь-кому іншому
невідомо результат розгляду апеляційних скарг на вказані рішення та прийняті
судом апеляційної інстанції рішення після їх розгляду. Апеляційний г/с постановою
від 17.03.2020 прийняв нове рішення, яким у відкритті справи відмовив, вказав,
що розглядаючи повторно заяву про порушення справи про банкрутство, місцевий г/с
залишив поза увагою відповідні вказівки суду касаційної інстанції у цій справі,
не врахував та не надав належної правової оцінки факту існування двох спорів,
які виникли з приводу неналежного невиконанням боржником своїх зобов`язань за
Кредитним договором та які безпосередньо впливають на розмір заборгованості
боржника перед кредитором, а отже і на розмір грошових вимог, які просить
визнати заявник у поданій заяві. Верховний
Суд залишив касаційну скаргу без
задоволення, вказавши, що суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про
те, що спори, які розглядаються в господарських справах №910/15888/17 та
№910/1802/19, безпосередньо стосуються визначення розміру заборгованості ПрАТ
„Квазар" за Кредитним договором №05/В/10/47/КЛ від 29.04.2010, на підставі
якої АТ „Сбербанк" подало заяву про порушення справи про банкрутство
боржника, і, як наслідок, є перешкодою для відкриття провадження у справі про
банкрутство. Станом на 17.03.2020 справи №910/15888/17 та №910/1802/19
перебувають у провадженні Північного апеляційного г/с та їх розгляд наразі
триває, що в свою чергу підтверджує помилковість висновків місцевого г/с про
відсутність спору про право, і як наслідок, свідчить про передчасність
відкриття судом першої інстанції провадження у справі про банкрутство.
Перший судовий спір – Справа №910/15888/17 про
стягнення заборгованості. Рішення від 16.01.2018 у вказаній справі набрало
законної сили в частині стягнення на користь банку 6,3 млн євро основного боргу
(тіла кредиту), які і були покладені в основу заяви кредитора, а в частині стягнення відсотків та пені законної сили не
набрало, так як було оскаржене і згідно ухвали апеляційного г/с від 19.09.2019
провадження було зупинене до прийняття остаточного судового рішення у справі №
916/4693/15 (існування виключної правової проблеми у застосуванні норм права). Предметом
дослідження у справі №910/15888/17, серед іншого, було визначення порядку
зарахування коштів від реалізації заставленого майна в рахунок тіла кредиту (6,3
млн євро) або в рахунок погашення відсотків за користування кредитом.
Другий судовий спір – Справа №910/1802/19 про припинення зобов`язання частково у зв`язку з його виконанням. “Сбербанк” під час визначення суми безспірної заборгованості виходив з вирахування від загальної суми заборгованості за кредитним договором суми вартості майна, набутого ним у власність шляхом звернення стягнення на три об`єкти нерухомості у розмірі 127,2 млн грн, а Вважаючи, що Сбербанк набув право власності на нерухомість за заниженою ціною з порушенням встановленого порядку, Боржник звернувся до суду із позовом до Сбербанку про визнання зобов`язання припиненим частково, у розмірі 181,7 млн грн у зв`язку з їх виконанням, який був задоволений 20.06.2019, визнано зобов`язання припиненими частково у розмірі 181,7 млн грн у зв`язку з їх виконанням, яке не набрало законної сили у зв’язку з його апеляційним оскарженням
Позиція Верховного Суду
37. Згідно ч.1 ст.35 КУзПБ, якими
керувався суд, приймаючи оскаржувану ухвалу, у разі відсутності підстав для
відмови у прийнятті, залишення без руху або для повернення заяви про відкриття
провадження у справі про банкрутство г/с приймає заяву до розгляду,
про що не пізніше п`яти днів з дня її надходження постановляє ухвалу.
38. В силу ч.2 наведеної норми підготовче
засідання суду проводиться не пізніше 14-ти днів з дня постановлення ухвали про
прийняття заяви про відкриття провадження у справі, а за наявності поважних
причин (здійснення сплати грошових зобов`язань кредиторам тощо) - не пізніше 20
днів.
39.Відповідно до ч.1 ст.39 КУзПБ перевірка
обґрунтованості вимог заявника, а також з`ясування наявності підстав для
відкриття провадження у справі про банкрутство здійснюються господарським судом
у підготовчому засіданні, яке проводиться в порядку, передбаченому цим
Кодексом. У підготовчому засіданні г/с розглядає подані
документи, заслуховує пояснення сторін, оцінює обґрунтованість заперечень
боржника, вирішує інші питання, пов`язані з розглядом справи (ч.2 ст.39 КУзПБ).
40.Згідно положень ч.5 ст.39 КУзПБ за
результатами розгляду заяви про відкриття провадження у справі та відзиву
боржника г/с постановляє ухвалу про відкриття провадження у
справі або відмову у відкритті провадження у справі.
41.Таким чином, завдання підготовчого
засідання г/с у справі про банкрутство полягає у перевірці обґрунтованості
заяви кредитора або боржника щодо наявності ознак неплатоспроможності, а заяви
боржника - також і загрози його неплатоспроможності. Крім того, г/с перевіряє правовий статус боржника та відсутність перешкод для порушення
провадження у справі про банкрутство. Предметом підготовчого засідання є
з`ясування наявності підстав, які надають кредитору чи боржнику можливість
ініціювати порушення провадження у справі про банкрутство, тобто ознак загрози
неплатоспроможності та виникнення обставин неплатоспроможності боржника.
42.Водночас, ч.6 ст.39 наведеного Кодексу
передбачено, що г/с відмовляє у відкритті провадження у
справі, якщо, зокрема, вимоги кредитора свідчать про наявність спору про право,
який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження.
43.Так, у постанові КГС ВС від 03.09.2019
у справі №910/1067/19, якою справу було направлено на новий розгляд до
місцевого господарського суду, зазначено наступне:
„…розглядаючи
питання обґрунтованості вимог заявника щодо наявності у боржника ознак
неплатоспроможності, суди попередніх інстанцій залишили поза увагою
істотні обставини, які можуть вплинути на кінцевий результат вирішення заяви
ініціюючого кредитора. Так, суди дійшли висновку про
відсутність між сторонами спору про право, який підлягає вирішенню в порядку
позовного провадження. При цьому суди не врахували, що заява про
банкрутство обґрунтована невиконанням боржником своїх зобов`язань за кредитним
договором №05/В/10/47/КЛ від 29.04.2010 та наявністю судового рішення про
стягнення на користь банку 6340000 євро основного боргу (тіла кредиту). З
наданих сторонами пояснень та доказів вбачається, що наразі триває судовий
розгляд справи №910/15888/17, спір у якій
стосується нарахування боргу по процентам, пені зі
прострочення повернення кредиту та пені за несвоєчасну сплату процентів по
вищезгаданому кредитному договору. Предмет дослідження у справі №910/15888/17,
серед іншого, включає у себе визначення порядку зарахування коштів від
реалізації заставленого майна в рахунок тіла кредиту (6 340 000 євро) або в
рахунок погашення відсотків за користування кредитом. Тобто за результатами
розгляду справи №910/15888/17 буде встановлено порядок (черговість) погашення
заборгованості за кредитним договором. Місцевий г/с, з яким погодився суд
апеляційної інстанції, зазначив про те, що сторонами врегульовано питання про
зміну черговості погашення заборгованості за кредитним договором №05/В/10/47/КЛ
від 29.04.2010 та вирішено першочергово здійснювати погашення заборгованості за
тілом кредиту, про що за висновком суду свідчить лист боржника від 23.10.2017
№250/А, в якому боржник просив банк направляти кошти за кредитним
договором саме на погашення тіла кредиту. Водночас суди
не з`ясували ретельно питання про те, чи може змінюватися встановлений у
кредитному договорі порядок черговості погашення заборгованості лише шляхом
обміну листами чи прийняття рішень банком, чи відповідні зміни можуть бути
внесені виключно шляхом їх погодження сторонами договору у додаткових угодах до
нього в порядку ст. 654 ЦК України. Окрім того, суди обмежилися
посиланням на те, що у справі №910/1802/19 вирішується питання
застосування ст. 49 ЗУ„Про іпотеку", не врахувавши,
що у названій справі розглядається позовна вимога про визнання припиненим
зобов`язання боржника за кредитним договором …від 29.04.2010 у розмірі 181,7
млн грн, тобто за договором, за яким банк заявив свої вимоги у справі про
банкрутство №910/1067/19. Вимога у справі №910/1802/19 заявлена на підставі ч.
4 ст. 36 Закону України „Про іпотеку", яка передбачає, що
припинення у повному обсязі зобов`язання за кредитним договором у випадку
звернення стягнення на іпотечне майно в позасудовому порядку, що у даному
випадку і було зроблено кредитором….".
46. Судом апеляційної інстанції вірно встановлено, що розглядаючи повторно заяву про порушення справи про банкрутство місцевий господарський суд відповідні вказівки суду касаційної інстанції залишив поза увагою, не врахував та не надав належної правової оцінки факту існування двох спорів, які виникли з приводу неналежного невиконанням боржником своїх зобов`язань за Кредитним договором №05/В/10/47/КЛ від 29.04.2010 та які безпосередньо впливають на розмір заборгованості боржника перед кредитором, а отже і на розмір грошових вимог, які просить визнати заявник у поданій заяві.
47. Судом апеляційної інстанції зазначено, що
одним з цих спорів є спір у справі № 910/15888/17 за позовом ПАТ
„Сбербанк" до ПрАТ „Квазар" про стягнення 307 029 450, 46 грн. з
підстав неналежного виконання останнім умов Договору про відкриття кредитної
лінії …
49. Як вірно встановлено судом апеляційної
інстанції, предметом дослідження у справі №910/15888/17 є, серед іншого,
питання щодо порядку зарахування коштів від реалізації заставленого майна.
50. В остаточному рішенні у цій справі
повинен бути встановлений порядок зарахування вказаних коштів або в рахунок
тіла кредиту, або у рахунок погашення відсотків за користування кредитом.
51. Отже, суд апеляційної інстанції дійшов
вірного висновку про те, що остаточне рішення у справі № 910/15888/17
безпосередньо впливає на розмір грошових вимог АТ „Сбербанк" за Кредитним
договором та, відповідно, на розмір його грошових вимог до боржника, які АТ
„Сбербанк" просить визнати у своїй заяві.
59. Іншим
спором про право є спір у справі №910/1802/19 за позовом ПрАТ „Квазар" до
АТ „Сбербанк" про припинення зобов`язання частково у зв`язку з його
виконанням.
61. …, судом апеляційної інстанції вірно
встановлено, що у разі якщо це рішення набуде законної сили, зобов`язання ПрАТ
„Квазар" перед АТ „Сбербанк" будуть погашені на загальну суму 181 787
050,80 грн., а не на 127 250 935,56 грн., як зазначає кредитор.
62. З огляду на викладене, суд апеляційної
інстанції дійшов вірного висновку про те, що спори, які розглядаються в
господарських справах №910/15888/17 та №910/1802/19, безпосередньо стосуються
визначення розміру заборгованості ПрАТ „Квазар" за Кредитним договором
№05/В/10/47/КЛ від 29.04.2010, на підставі якої АТ „Сбербанк" подало заяву
про порушення справи про банкрутство боржника, і, як наслідок, є перешкодою для
відкриття провадження у справі про банкрутство.
63. Місцевий г/с, в свою чергу, визнаючи
кредиторські вимоги АТ „Сбербанк" до боржника у заявленому банком розмірі
33 342 114,94 грн., виходив із того, що станом на момент
розгляду заяви про порушення справи про банкрутство відсутні рішення, які
вступили в законну силу та які спростовують розмір заявленої заборгованості, а
тому питання, які є предметом розгляду цих справ, не є для суду заздалегідь
визначеними, оскільки суду та будь-кому іншому невідомо результат розгляду
апеляційних скарг на вказані рішення та прийняті судом апеляційної інстанції
рішення після їх розгляду.
64. Натомість, судом першої інстанції
безпідставно не взято до уваги те, що ч.6 ст.39 КУзПБ визначає
підставою для відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство той
факт, що вимоги кредитора свідчать про наявність спору про право, який підлягає
вирішенню у порядку позовного провадження.
65. Тобто, вказана норма жодним чином не
визначає підставою для відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство
існування рішень, які набрали законної сили, отже наявність остаточного рішення
у цьому спорі не є обов`язковою.
66. Суд апеляційної інстанції дійшов вірного
висновку про те, що в цьому випадку достатнім є сам факт наявності спору про
право, результати вирішення якого можуть вплинути на заявлені вимоги кредитора.
67. Більш того, за висновками ВС викладеними
в постанові від 03.09.2019 у цій справі, неврахування судами факту
існування двох спорів про право, є такими помилками, які порушують принцип
пропорційності господарського судочинства.
68. Як вірно встановлено судом апеляційної
інстанції та не заперечується сторонами, станом на 17.03.2020 справи
№910/15888/17 та №910/1802/19 перебувають у провадженні Північного апеляційного
г/с та їх розгляд наразі триває, що в свою чергу підтверджує помилковість
висновків місцевого г/с про відсутність спору про право, і як наслідок,
свідчить про передчасність відкриття судом першої інстанції провадження у
справі про банкрутство.
Немає коментарів:
Дописати коментар