ПОСТАНОВА 11 січня 2022 року, cправа № 914/346/20 (914/564/21), Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Васьковський О.В. - головуючий, Білоус В.В., Погребняк В.Я., https://reyestr.court.gov.ua/Review/102735993
ПП
"Захід-Агроінвест", (позивач) звернувся до суду з позовом до ТОВ
"Борщівська аграрна компанія", (відповідач-1) та приватного виконавця
Мельниченка К.П. (відповідач-2) про стягнення 1459591,05 грн. Позовні вимоги
обґрунтовані посиланням на ст.1212 ЦК України у зв’язку із списанням Відповідачем-2
з Позивача на користь Відовідача-1 грошових коштів на виконання наказу г/с про примусове
виконання рішення г\с від 11.11.2019 у справі №921/606/19, що не підлягає
виконанню і був виданий судом помилково. Місцевий
г/с рішенням від 18.08.2021, яке залишено без змін апеляційним г/с (постанова
від 11.11.2021), позов задоволено частково. Суди виходили з того, що наказ г\с
від 26.12.2019 у справі № 921/606/19 визнано таким, що не підлягає виконанню,
відтак грошові кошти, стягнуті в межах ВП на виконання згаданого
наказу, є такими, що набуті без достатньої правової підстави. Верховний Суд судові рішення нижчих судів скасував та
направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції, вказавши, що до
прийняття остаточного судового рішення по суті спору за результатами нового
розгляду справи №914/346/20(921/606/19), отримані Відповідачем-1 грошові кошти
не можуть вважатися безпідставно одержаними, що не було враховано судами попередніх
інстанцій при застосуванні положень ст.1212
ЦК України до спірних правовідносин та
підтверджує доводи скаржника з цього приводу. Крім того, розглядаючи позов про
повернення грошових коштів, як безпідставно отриманих, суди не з`ясували
питання щодо можливості стягнення вказаних коштів на користь Позивача не лише
до прийняття остаточного судового рішення за результатом розгляду справи
№914/346/20(921/606/19), але й в обхід положень ст.333 ГПК України.
Короткі
висновки:
8.19.Необхідно розмежовувати інститут повороту
виконання рішення та спосіб судового захисту порушеного права власності,
передбачений статтею 1212 ЦК України для повернення безпідставно набутого майна. Зокрема,
слід зазначити, що поворот виконання судового рішення - це інститут
процесуального права, а повернення безпідставно набутого майна - це інститут
матеріального права.
8.20….надання особі, право якої порушено,
можливості самостійно визначати спосіб відновлення свого порушеного права -
заява про поворот виконання судового акта або пред`явлення самостійного позову
про повернення безпідставно отриманих грошових коштів, не повинно мати
наслідком повернення грошових коштів до прийняття нового судового рішення за
результатом розгляду спору, тобто в обхід положенням ст.333 ГПК України… .
8. Позиція
Верховного Суду
8.5.Відповідно до ст.15 ЦК України кожна
особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення,
невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу,
який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
8.6.Згідно з ч.1 ст.16 ЦК України кожна
особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або
майнового права та інтересу.
8.7.В ч.2 ст.16 ЦК України та в ч.2 ст.20 ГК
України визначено способи захисту особистого
немайнового або майнового права та інтересу.
8.8. Застосування конкретного способу
захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за
захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. Суд
повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу
позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в
обраний ним спосіб.
8.9.У даній справі позивач скористався правом
на судовий захист власних інтересів у спосіб, передбачений ст.1212 ЦК України, в якій
наведено загальні положення про зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням
майна без достатньої правової підстави.
8.10.Відповідно до ст.1212 ЦК України особа,
яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого)
без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана
повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли
підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави
застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна
було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком
події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення
виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого
незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у
зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або
зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
8.11.Наведене дає підстави для висновку про
те, що у разі, якщо поведінка набувача,
потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття
(збереження) майна, ст.1212 ЦК України може
бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому
порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня
взагалі. При цьому під відсутністю правової підстави розуміється
такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на
прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному
змісту. Тобто, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за
рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими
актами чи правочином.
…
8.15.Відносно доводів скаржника про те, що
способом захисту інтересів ПП "Захід-Агроінвест", з якого було
стягнуто грошові кошти за судовим рішенням, у подальшому скасованим, є поворот
виконання судового рішення, Суд зазначає наступне.
8.16.Поворот виконання рішення пов`язаний з
фактом скасування (визнання нечинним) конкретного судового рішення у справі,
яке було виконано до його скасування (визнання нечинним) та по суті є
процесуальною формою захисту прав боржника, що полягає у поверненні стягувачем
боржнику всього одержаного за скасованим рішенням.
8.17.Згідно з рішенням КСУ від 02.11.2011 № 13-рп/2011 у справі № 1-25/2011 поворот виконання рішення - це
цивільна процесуальна гарантія захисту майнових прав особи, яка полягає у
поверненні сторін виконавчого провадження в попереднє становище через
скасування правової підстави для виконання рішення та повернення стягувачем
відповідачу (боржнику) всього одержаного за скасованим (зміненим) рішенням.
Інститут повороту виконання рішення спрямований на поновлення прав особи,
порушених виконанням скасованого (зміненого) рішення, та є способом захисту цих
прав, у разі отримання стягувачем за виконаним та у подальшому скасованим (зміненим)
судовим рішенням неналежного, безпідставно стягненого майна (або виконаних
дій), оскільки правова підстава для набуття майна (виконання дій) відпала.
8.18.В ч.2 ст.333 ГПК України, якою врегульовано порядок
вирішення питання щодо повороту виконання рішення, передбачено, що у разі, якщо
рішення після його виконання скасовано і справу повернуто на новий розгляд,
суд, ухвалюючи рішення, вирішує питання про поворот виконання, якщо при новому
розгляді справи він: закриває провадження у справі; залишає позов без розгляду;
відмовляє в позові повністю; задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.
8.19.Необхідно
розмежовувати інститут повороту виконання рішення та спосіб судового захисту
порушеного права власності, передбачений ст.1212 ЦК України для повернення безпідставно набутого майна. Зокрема,
слід зазначити, що поворот виконання судового рішення - це інститут
процесуального права, а повернення безпідставно набутого майна - це інститут
матеріального права.
8.20.У той же час, надання особі, право якої
порушено, можливості самостійно визначати спосіб відновлення свого порушеного
права - заява про поворот виконання судового акта або пред`явлення самостійного
позову про повернення безпідставно отриманих грошових коштів, не повинно мати
наслідком повернення грошових коштів до прийняття нового судового рішення за
результатом розгляду спору, тобто в обхід положенням ст.333 ГПК України (близький
за змістом висновок викладений у постанові ВС від 23.01.2020 у справі №
910/3395/19).
8.21.Згідно з наявною у матеріалах справи
постановою приватного виконавця …від 29.01.2021 ВП №60992663 виконавче
провадження з примусового виконання наказу г/с… № 921/606/19 від 26.12.2019 …
було закінчено у зв`язку з постановленням Господарським судом Тернопільської
області ухвали від 17.01.2020, якою визнано вищезгаданий наказ таким, що не
підлягає виконанню як такий, що виданий судом помилково.
8.22.Відхиляючи доводи відповідача-1 про
добровільне повернення ним коштів, отриманих під час виконання наказу …, суди
попередніх інстанцій вказали на те, що ТОВ "Борщівська аграрна компанія"
не доведено та не обґрунтовано, яким чином грошові кошти, перераховані у межах
виконавчого провадження № 61802328 на депозитний рахунок виконавчої служби,
можуть вважатися повернутими саме ПП "Захід-Агроінвест", яким
заперечується факт отримання цих коштів. З урахуванням наведеного, суди
констатували відсутність доказів повернення ТОВ "Борщівська аграрна
компанія" позивачу безпідставно набутих у межах виконавчого провадження №
60992663 коштів у сумі 1 327 131,94 грн.
8.23.Разом з цим, судами попередніх інстанцій
не з`ясовано обставини щодо виконавчого документу, з примусового виконання
якого було відкрито виконавче провадження №61802328 (наказ г/с у справі
№921/606/19 від 10.04.2020), не перевірялося, чи були видані накази від
26.12.2019 та від 10.04.2020 у справі № 921/606/19 на виконання одного й того ж
самого рішення місцевого г/с, яке за результатами його апеляційного перегляду
набрало законної сили та було чинне як на час списання коштів з боржника в
межах виконавчого провадження № 60992663, так і на час зарахування стягувачем
коштів на депозитний рахунок виконавчої служби у межах виконавчого
провадження № 61802328. Судами не досліджувалося питання щодо встановленого
законодавством алгоритму дій виконавчої служби після надходження на її
депозитний рахунок коштів, не з`ясовувалося чи були ці кошти повернуті ТОВ
"Борщівська аграрна компанія" або наявність чи відсутність правових
підстава для їх утримання виконавчою службою і не здійснення зарахування на
користь ПП "Захід-Агроінвест".
8.24.Обов`язком суду при розгляді справи є
дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин
справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування
всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм
властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями.
Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок,
постановлення законного й обґрунтованого рішення.
8.25.З`ясування відповідних обставин має
здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених ст.86 ГПК України щодо
відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного
доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх
сукупності.
8.26.Застосований судами першої та апеляційної
інстанцій підхід у з`ясуванні обставин справи та в оцінці доказів не відповідає
встановленим процесуальним законодавством вимогам та не демонструє того, що
доводи учасників у цій справі були почуті.
8.27. В силу імперативного припису ч.2 ст.300 ГПК України суд
касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними
обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені
ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу
одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або
додатково перевіряти докази.
8.28.Крім того, суд касаційної інстанції
зазначає, що відповідно до ст.11 ЦК
України цивільні права та обов`язки виникають із
дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб,
що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та
обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є
договори та інші правочини, інші юридичні факти. Цивільні обов`язки виконуються
у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства (ст.14
ЦК України).
8.29.Суди попередніх інстанцій не надали
оцінки тій обставині, що предметом розгляду поданого ТОВ "Борщівська
аграрна компанія" до ПП "Захід-Агроінвест" позову у справі №
914/346/20(921/606/19) є вимоги про стягнення заборгованості, яка виникла
внаслідок неналежного виконання ПП "Захід-Агроінвест" умов договору
купівлі-продажу № 21/05-к від 21.05.2019, укладеного між сторонами, а також
нарахованих на суму боргу пені, штрафу та 3% річних. За відсутності доказів
визнання названого договору недійсним він є достатньою правовою підставою для
набуття майна (у даному випадку - отримання грошей).
8.30.Відтак, до прийняття остаточного судового рішення по суті спору за результатами
нового розгляду справи №914/346/20(921/606/19), отримані ТОВ "Борщівська
агарна компанія" грошові кошти не можуть вважатися безпідставно
одержаними, що не було враховано судами попередніх інстанцій при застосуванні
положень ст.1212 ЦК України до
спірних правовідносин та підтверджує доводи скаржника з цього приводу.
8.31.Крім того, розглядаючи позов про
повернення грошових коштів, як безпідставно отриманих, суди попередніх
інстанцій не з`ясували питання щодо можливості стягнення вказаних коштів на
користь ПП "Захід-Агроінвест" не лише до прийняття остаточного
судового рішення за результатом розгляду справи №914/346/20(921/606/19), але й
в обхід положень статті 333 ГПК
України.
8.32.Суд касаційної інстанції відхиляє доводи
скаржника щодо неврахування судами попередніх інстанцій правового висновку,
викладеного в постановах Верховного Суду у справі № 475/897/19 та у справі №
308/8645/15-ц (пункт 5.1 цієї постанови) з огляду на неподібність правовідносин
у названих справах та у справі № 914/346/20(914/564/21) за предметом спору,
підставами та змістом позовних вимог, встановленими фактичними обставинами
справи.
…
8.40.Згідно з положеннями ст.236 ГПК України законним
є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні
норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно
і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх
вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому
засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
8.41.Рішення господарського суду має
ґрунтуватись на оцінці наданих учасниками справи доказів в підтвердження своїх
вимог або заперечень, та на повному з`ясуванні такого: чи мали місце обставини,
на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони
підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних
обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів
на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін,
виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма
підлягає застосуванню для вирішення спору.
8.42. Верховний Суд звертає увагу на те, що хоча
поняття "обґрунтованого" рішення не можна тлумачити як таке, що
вимагає детальної відповіді на кожний аргумент учасників справи, а міра, до
якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною
залежно від характеру рішення, проте суд у будь-якому випадку, навіть без
відображення окремих аргументів у своєму рішенні (якщо він вважає їх такими, що
не впливають на правильне рішення спору або не відносяться до суті справи), в
силу імперативних приписів ст.236
ГПК України повинен під час розгляду справи
надати оцінку особливо тим аргументам учасників справи, оцінка яких є
необхідною для правильного вирішення спору.
8.43.Суд зауважує, що чітке обґрунтування та
аналіз є базовими вимогами до судових рішень та важливим аспектом права на
справедливий суд.
Гарантуючи право на
справедливий судовий розгляд, ст.6
Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх
оцінки, що є компетенцією виключно національних судів першої та апеляційної
інстанцій. Проте зважаючи на прецедентну практику ЄСПЛ, суд зобов`язаний
мотивувати свої дії та рішення, щоб продемонструвати сторонам, що вони були
почуті.
8.44.У даному випадку суди першої та
апеляційної інстанцій не дотримались вимог ГПК України щодо прийняття судового
рішення на підставі повного і всебічного розгляду в судовому процесі всіх
обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, не дослідили усі зібрані у
справі докази, що унеможливило встановлення усіх фактичних обставин, які мають
значення для правильного вирішення справи, тому ухвалені у цій справі судові
рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду
першої інстанції. Відповідно касаційна скарга підлягає задоволенню.
Немає коментарів:
Дописати коментар