ПОСТАНОВА 11 січня 2022 року, Справа № 916/1248/21, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Огородніка К.М.- головуючого, Банаська О.О., Жукова С.В., https://reyestr.court.gov.ua/Review/102735598
До г/с звернулася
ГО "Товариство "Восток" (далі-ГО, позивач) з позовом,предметом
якого були вимоги про стягнення 5,5 млн грн в якості компенсації за шкоду,
заподіяну діями відповідача - Одеської обласної державної адміністрації. Місцевий
г/с позовну заяву з доданими документами повернув позивачу з посиланням на на
ч.4 ст.174 ГПК України. Апеляційний г/с:
1) Ухвалою від 15.07.2021 відмовив в задоволенні клопотання про звільнення
від сплати судового збору, апеляційну скаргу залишив без
руху, надав строк на усунення недоліків апеляційної скарги, зобовязав, зокрема,
надати докази сплати судового збору в сумі 2270,00 грн.; 2) Ухвалою від 28.07.2021
відмовив у звловоленні клопотання про звільнення від сплати судового збору, яке
було додано до заяви про усуненння недоліків апеляційної скарги та повернув
апеляційну скаргу без розгляду, пославшись на п.п.7 п.2 ч.2 ст.4 Закону
України "Про судовий збір", яким передбачено
ставку судового збору за подання апеляційної і касаційної скарг на ухвалу суду
і вказав, що це правило застосовується до всіх без винятку ухвал г/с, які
підлягають оскарженню, незалежно від того, чи передбачено Законом справляння
судового збору за подання таких заяв, за результатами розгляду яких виносяться
відповідні ухвали. В обґрунтування своєї позиції апеляційний суд посилався на
висновок, викладений у постановах ВП ВС від 29.05.2018 у справі № 915/955/15,
об`єднаної палати КГС у складі ВС від 24.07.2020 у справі № 911/4241/15,
відхиливши у зв`язку з цим посилання скаржника на постанову ВС у
складі колегії суддів Першої судової палати КЦС від 30.06.2021 у справі №
204/8696/20-ц. Верховний Суд ухвалу
апеляційного г/с скасував, а справу з апеляційною скаргою направив до
апеляційного г/с для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження
за апеляційною скаргою, вказавши, що апеляційний суд не дослідив правової
природи даного спору, процесуального статусу заявника апеляційної
скарги, без врахування законодавства та правової позиції, викладеної у
постановах ОП КГС ВС від 05.11.2019 у справі № 906/770/17, від
20.06.2018 у справі №914/1748/17 щодо підстав звільнення від сплати
судового збору, а тому дійшов передчасних висновків, що несплата позивачем
судового збору за подання апеляційної скарги у цій категорії справ має
оцінюватися як невиконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без
руху та є підставою для повернення апеляційної скарги. Відповідно до правовоїпозиції ОП ВС у постанові від
20.06.2018 у справі №914/1748/17 «позивач,
звільнений від сплати судового збору за подання позовної заяви на підставі п.13
ч.2 ст.3 Закону України
"Про судовий збір", звільнений від сплати
судового збору також і в разі подання ним апеляційної скарги на рішення суду
першої інстанції».
ПОЗИЦІЯ
ВЕРХОВНОГО СУДУ
Ø Стаття 129 Конституції України встановлює
основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення права на апеляційний
перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження
судового рішення (п.8 ч.1 цієї статті).
Ø Згідно зі ст.14 Закону України "Про судоустрій і статус
суддів" учасники справи, яка є предметом
судового розгляду, та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та
у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Ø Перегляд судових рішень в апеляційному та
касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом
інтересів людини і громадянина (абзац 3 п.п.3 п.3.1 мотивувальної частини Рішення КСУ від 11.12.2007 № 11-рп/2007).
Ø Порядок звернення до г/с, а також
здійснення судового провадження у справі регламентовано відповідним
процесуальним законом - ГПК України, відповідно до ч.1 ст.254 якого учасники
справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні
права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на
рішення суду першої інстанції.
Ø Вимоги щодо форми та змісту апеляційної
скарги закріплено в ст.258 ГПК
України.
Ø Згідно положень ч.2 ст.260 ГПК України до
апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених ст.258
цього Кодексу, застосовуються положення ст.174
цього Кодексу.
Ø Відповідно до ст.174 ГПК України суддя,
встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст.162, 164, 172 цього Кодексу,
протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу
про залишення позовної заяви без руху.
Ø Отже, приписами ст.174 ГПК України передбачено
механізм залишення позовної заяви без руху задля забезпечення позивачу
можливості у встановлений судом строк усунути недоліки позовної заяви, що
забезпечить можливість вважати її такою, що подана у день її первинного
подання, та прийняття її до розгляду судом першої інстанції.
Ø Частиною 4 ст.174 ГПК України передбачено,
що якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом,
заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною
заявою.
Ø Гарантією реалізації права на судовий
захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного
судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації
Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, що полегшують
доступ до правосуддя від 14.05.1981№ R (81) 7: "В тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду
доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або
скасувати" (підпункт 12 пункту D).
Ø Відповідно до п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних
свобод кожен має право на справедливий і
публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і
безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та
обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого
висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Ø ЄСПЛ зазначив, що у п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних
свобод закріплене "право на суд" разом із правом на доступ до суду, тобто
правом звертатися до суду з цивільними скаргами, що складають єдине ціле
(див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 21.02.1975 у справі "Ґолдер проти
Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), заява № 4451/70,
§ 36). Разом з тим, такі права не є
абсолютними та можуть бути обмежені, але лише таким способом і до такої міри,
що не порушує сутність цих прав (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від
17.01.2012 у справі "Станєв проти Болгарії" (Stanev v. Bulgaria),
заява № 36760/06, § 230).
Ø У § 55 рішення ЄСПЛ у справі "Креуз
проти Польщі" (Kreuz v. Poland), від 19.06.2001, заява № 28249/95), ЄСПЛ
підкреслив, що обмеження доступу до суду
буде несумісним із п.1 ст.6 Конвенції, якщо воно не переслідує законної мети
або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та
законністю цілі, якої прагнуть досягти.
Ø Отже, сплата судового збору особами, які
звертаються до суду, - це процесуальний обов`язок, який визначається нормами
процесуального закону та Закону
України "Про судовий збір".
Ø При цьому процесуальна норма ч.2 ст.123 ГПК України є
бланкетною і в частині визначення розміру судового збору, порядку його сплати,
повернення і звільнення від сплати відсилає до окремого закону, зокрема Закону
України "Про судовий збір", в якому
визначені правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та
розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та
повернення судового збору.
Ø Об`єкти справляння судового збору, тобто
процесуальні дії, за які справляється судовий збір, встановлені у ст.3 зазначеного Закону.
Ø Такими об`єктами є процесуальні документи,
які особа подає до суду (позовна заява, апеляційна чи касаційна скарга тощо).
Так само ця норма визначає процесуальні документи, за подання яких судовий збір
не справляється.
Ø Як вбачається з матеріалів справи,
предметом позовної заяви ГО "Товариство "Восток"
є вимоги про стягнення коштів у сумі 5,5 млн грн в якості компенсації
за шкоду, заподіяну діями відповідача - Одеської обласної державної
адміністрації.
Ø Згідно з ч.2 та 3 ст.2 ГПК України, суд та
учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданнями господарського
судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому
процесі. Основними засадами (принципами) господарського судочинства є:
верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і
судом; гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування
технічними засобами; змагальність сторін; диспозитивність; 6)
пропорційність; обов`язковість судового рішення; забезпечення права на
апеляційний перегляд справи; забезпечення права на касаційне
оскарження судового рішення у визначених законом випадках; розумність
строків розгляду справи судом; неприпустимість зловживання процесуальними
правами; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої
ухвалене судове рішення.
Ø Порушені
права можуть захищатись як у суді першої інстанції (при пред`явленні позову),
так і на наступних стадіях господарського процесу, а саме при апеляційному
перегляді. Ці стадії
судового захисту є єдиним господарським процесом, завданням якого є
справедливий розгляд і вирішення господарських справ з метою захисту порушеного
права.
Ø Відповідно до п.13 ч.2 ст.3 Закону України "Про судовий збір" судовий
збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди,
заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної
влади, органу влади АРК або органу
місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само
незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють
оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури
або суду.
Ø Відповідно до п. п. 4, 5 п.2 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" за подання до г/с апеляційної скарги на рішення суду;
апеляційних скарг у справі про банкрутство; заяви про перегляд судового рішення
у зв`язку з нововиявленими обставинами справляється судовий збір у розмірі 150%
ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги; а
за подання касаційної скарги на рішення суду; касаційних скарг у справі про
банкрутство справляється судовий збір у розмірі 200% ставки, що підлягала при
поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Ø ОП ВС у постанові від 20.06.2018 у справі
№914/1748/17 здійснюючи системне телеологічне тлумачення приписів ст.3 та 4 Закону України "Про судовий збір" дійшла висновку, що законодавець обрав спосіб
справляння судового збору із застосуванням процентного співвідношення ставки
судового збору в апеляційному та касаційному суді від ставки в суді першої
інстанції. Відтак, позивач,
звільнений від сплати судового збору за подання позовної заяви на підставі п.13
ч.2 ст.3 Закону
України "Про судовий збір", звільнений від
сплати судового збору також і в разі подання ним апеляційної скарги на рішення
суду першої інстанції.
Ø Крім того, правовий висновок щодо
застосування ст.3 Закону України
"Про судовий збір" викладений зокрема
у постанові ОП КГС ВС від 05.11.2019 у справі № 906/770/17, щодо
поширення на позивача вимог законодавства щодо звільнення від сплати
судового збору за подання апеляційних та касаційних скарг у справах за позовами
про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи
бездіяльністю органу державної влади, органу влади АРК або органу місцевого
самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними
рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову
діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.
Ø Водночас, при вирішенні питання про
відкриття апеляційного провадження за скаргою ГО "Товариство
"Восток", апеляційний суд не дослідив правової
природи даного спору,
процесуального статусу заявника апеляційної
скарги, без врахування наведених
вимог законодавства та правової позиції, викладеної у постановах ОП КГС ВС від 05.11.2019 у справі №
906/770/17, від 20.06.2018 у справі №914/1748/17
щодо підстав звільнення від сплати судового збору, дійшов
передчасних висновків, що несплата позивачем судового збору за подання апеляційної
скарги у цій категорії справ має оцінюватися як невиконання вимог ухвали про
залишення апеляційної скарги без руху та є підставою для повернення апеляційної
скарги.
Ø Посилання суду апеляційної інстанції на
висновки, викладені у постановах ВП ВС від 29.05.2018 у справі № 915/955/15,
об`єднаної палати КГС ВС від 24.07.2020 у справі № 911/4241/15, колегія суддів
вважає помилковим.
Ø ВП ВС розглядала справу № 915/955/15 за
касаційною скаргою ПАТ "Родовід Банк" в особі уповноваженої особи ФГВФО
на ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 05.10.2017, якою
повернуто апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду Миколаївської області
від 06.09.2017 про відхилення скарги на дії органу виконавчої служби на
підставі п.3 ч.1 ст.97 ГПК України в редакції, чинній на час звернення з апеляційною
скаргою, у зв`язку тим, що до апеляційної скарги не було додано доказів сплати
судового збору у встановлених порядку та розмірі.
Ø У своїй постанові від 29.05.2018 у
вказаній справі ВП ВС виходила з того, що перелік заяв і скарг, за подання яких
не справляється судовий збір, наведений у частині другій ст.3 Закону України "Про судовий збір", і в цьому переліку відсутні скарги щодо оскарження
рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби (ст.121-2 ГПК
України в редакції, чинній на час
звернення з апеляційною скаргою). Водночас у ч.2 ст.4 вказаного Закону не встановлено ставки судового збору за подання
скарг на дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби.
Ø Проте п.п.7 п.2 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" встановлено ставку судового збору за подання до
господарського суду апеляційної і касаційної скарг на всі ухвали суду без
винятку - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Ø У зв`язку із цим ВП ВС дійшла висновку, що
зазначене положення стосується подання апеляційних і касаційних скарг на всі
без винятку ухвали г/с, які підлягають оскарженню, незалежно від того, чи
передбачено Законом України
"Про судовий збір" справляння судового
збору за подання тих заяв, за результатами розгляду яких виносяться відповідні
ухвали (підпункти 4.6, 4.7, 5.2 постанови).
Ø Тобто розглядалось питання щодо ставки
судового збору, яка підлягає сплаті у разі подання апеляційної або касаційної
скарги на судові рішення, прийняті за наслідками розгляду скарги на дії або
бездіяльність органів виконавчої служби, за подання яких Законом України "Про судовий збір" окремо не було встановлено ставки судового збору.
Ø При цьому, формуючи правову позицію у цій
справі, ВП ВС взяла до уваги встановлену судом апеляційної інстанції обставину,
що скаржник не належить до пільгової категорії осіб, які звільнені від сплати
судового збору, а відтак за подання апеляційної скарги на ухвалу […]
судовий збір справляється на загальних підставах (підпункт 4.9 постанови).
Тобто висновок ВП ВС стосувався загальних підстав справляння судового збору за
подання до г/с апеляційної і касаційної скарг на всі ухвали.
Ø У справі, що розглядається (№
916/1248/21), як вказала ВП ВС в ухвалі від 07.12.2021, розглядається касаційна
скарга на ухвалу суду першої інстанції про повернення позовної заяви заявнику у
справі за його позовом щодо компенсації шкоди, заподіяної органом місцевого
самоврядування, у межах якої ставиться питання застосування п.13 ч.2 ст.3 Закону України "Про судовий збір", що визначає позови, за подання яких позивачі судовий збір
не сплачують, висновок щодо застосування якого у подібних правовідносинах
ВП ВС у постанові від 29.05.2018 у справі № 915/955/15 не формувала.
Ø Відтак, ураховуючи межі перегляду справи в
касаційній інстанції, Верховний Суд вважає, що доводи, наведені заявником у
касаційній скарзі, отримали підтвердження під час касаційного провадження, тому
оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а справа з
апеляційною скаргою підлягають направленню до апеляційного господарського суду
для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження за вказаною
апеляційною скаргою.
Немає коментарів:
Дописати коментар