ПОСТАНОВА 01 червня 2022 року, cправа
№921/574/20, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного
господарського суду: Ткаченко Н. Г. - головуючого, Жукова С. В., Огородніка
К. М., https://reyestr.court.gov.ua/Review/104644476
У справі про банкрутство ДП
"Тернопільський облавтодор", провадження у якій відкрито 25.09.2020,
введено процедуру розпорядження майном, мораторій та призначено розпорядником
майна арбітражного керуючого, 17.05.2021 та 01.06.2021 з рахунку боржника
Банком було списано кошти в сумі 325 452,68 грн та 7960,95 грн із призначеннями
платежу, що це часткова оплата платіжної вимоги державного виконавця по
виконавчому провадженню. Вважаючи списання коштів неправомірним, розпорядник
майна 18.05.2021 та 04.06.2021 звернувся до г/с із клопотаннями, у яких просив
суд зобов`язати орган ДВС негайно повернути Боржнику безпідставно
стягнуті кошти шляхом надання відповідного подання до Держказначейства, зобов`язати
здійснювати стягнення грошових коштів та іншого майна боржника виключно за
ухвалою г/с, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство боржника. Зазначені
клопотання обґрунтовані тим, що з рахунку боржника були списані грошові кошти за
поданням органу ДВС без погодження із розпорядником майна. Орган ДВС проти
вимог АК заперечував, зазначав, що станом на 03.06.2021 на виконанні
перебував 481 виконавчий документ на загальну суму 9,6 млн грн про стягнення
заборгованості із заробітної плати за рішеннями судів. На підставі ст. 41 КУзПБ та ст.
ст. 18, 52 Закону України
"Про виконавче провадження" державним
виконавцем було направлено платіжні вимоги для списання коштів з рахунків
боржника, за результатами чого стягнуті кошти перераховані відповідно до ст.
46 Закону України "Про виконавче провадження" стягувачам.
Місцевий г/с ухвалою від 15.07.2021 клопотання АК задовольнив частково,
дійшов висновку, що дії органу ДВС щодо стягнення з рахунків боржника коштів
виконавчого збору та інших витрат виконавчого провадження в період дії
мораторію на задоволення вимог кредиторів є такими, що не відповідають
приписам КУзПБ, а тому підлягають
поверненню на поточний рахунок боржника. Апеляційний г/с постановою від
27.09.2021 ухвалив нове рішення, дійшов висновку про правомірність списання
коштів з рахунку боржника з огляду на не поширення мораторію на вимоги щодо
виплати заробітної плати. Крім того, апеляційний суд зазначив про право
державного виконавця одночасно з вимогами стягувача стягнути виконавчий збір у
розмірі 10 % фактично стягнутої суми, який відповідно до ст. 29
Бюджетного кодексу України включається до
доходів Державного бюджету України. Верховний Суд залишив постанову апеляційного
г\с без змін, вказавши, що мораторій не поширюється на задоволення вимог щодо
виплати заробітної плати, а тому у державного виконавця були відсутні підстави
для зупинення виконавчого провадження із виконання виконавчих документів про
стягнення з боржника заборгованості з виплати заробітної плати. У зв`язку з чим
дії державного виконавця щодо списання грошових коштів з рахунку боржника з
метою виконання рішень про стягнення з боржника заборгованості з виплати
зарплати відповідають вимогам закону, а висновки суду апеляційної інстанції є
правомірними. Також ВС вказав на помилковість позиції місцевого г/с щодо
незаконності дій державного виконавця в частині стягнення з боржника
виконавчого збору та необхідності звернення органу ДВС до суду у межах справи
про банкрутство із кредиторськими вимогами до боржника.
Короткі висновки:
Ø Дія мораторію на задоволення вимог
кредиторів не поширюється на …виплату заробітної плати …
Ø Стягнення грошових коштів за вимогами
кредиторів за зобов`язаннями, на які не поширюється дія мораторію, крім
випадків, передбачених ст.94 цього Кодексу, провадиться з рахунку боржника
в установі банку. Контроль за такими стягненнями здійснює арбітражний керуючий.
Ø Під час процедури розпорядження майном
боржник має право задовольняти лише ті вимоги кредиторів, на які … не
поширюється дія мораторію.
Ø ні Законом України "Про
виконавче провадження", ні в КУзПБ не передбачено обов`язку
державного виконавця отримувати у арбітражного керуючого дозвіл на
звернення стягнення на
грошові кошти боржника за вимогами кредиторів за
зобов`язаннями, на які не поширюється дія мораторію.
Ø у органу ДВС відсутні правові підстави
керуватись положеннями ст. 64 КУзПБ під час здійснення розподілу стягнутих
коштів у виконавчому провадженні; порядок розподілу стягнутих з боржника
грошових сум у виконавчому провадженні та черговість задоволення вимог
стягувачів у разі недостатності стягнутої суми для задоволення вимог стягувачів
врегульований ст. ст. 45 - 46 Закону України "Про виконавче
провадження".
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Ø
Відповідно
до ч. ч. 1- 6 ст. 41 КУзПБ мораторій на задоволення вимог кредиторів - це
зупинення виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати
податків і зборів (обов`язкових платежів), строк виконання яких настав до дня
введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання
цих зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових
платежів), застосованих до дня введення мораторію.
Ø
Мораторій
на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з відкриттям провадження у
справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі г/с. Ухвала є підставою
для зупинення вчинення виконавчих дій. Про запровадження мораторію розпорядник
майна повідомляє відповідному органу або особі, яка здійснює примусове
виконання судових рішень, рішень інших органів, за місцезнаходженням (місцем
проживання) боржника та місцезнаходженням його майна.
Ø Протягом дії мораторію на задоволення
вимог кредиторів:
-забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших
документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за
якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно
до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії
розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу
майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення
інформації про продаж, а також у разі виконання рішень у немайнових спорах;
-забороняється виконання вимог, на які поширюється мораторій;
-не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші
фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань із
задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій;
-зупиняється перебіг позовної давності на період дії мораторію;
-не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення
виконання грошового зобов`язання, три проценти річних від простроченої суми
тощо.
Ø
Мораторій
на задоволення вимог кредиторів застосовується до вимог кредиторів щодо
відшкодування збитків, що виникли внаслідок відмови боржника від виконання
правочинів (договорів) у процедурі санації, у порядку, передбаченому цим
Кодексом.
Ø
Дія
мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги поточних кредиторів, виплату
заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на
загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування,
відшкодування шкоди, заподіяної здоров`ю та життю громадян, виплату авторської
винагороди, аліментів, а також на вимоги за виконавчими документами немайнового
характеру, що зобов`язують боржника вчинити певні дії чи утриматися від їх
вчинення.
Ø
Стягнення
грошових коштів за вимогами кредиторів за зобов`язаннями, на які не поширюється
дія мораторію, крім
випадків, передбачених ст.94 цього
Кодексу, провадиться з рахунку боржника в установі
банку. Контроль за такими стягненнями здійснює арбітражний керуючий.
Ø
Під
час процедури розпорядження майном боржник має право задовольняти лише ті
вимоги кредиторів, на які згідно з ч.5 цієї статті не поширюється дія мораторію.
Ø
Статтею 1 Закону
України "Про виконавче провадження" визначено,
що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове
виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі -
рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що
спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах
повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими
актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Ø
Згідно
з ст. 10 Закону "Про виконавче
провадження" заходами примусового виконання
рішень є, зокрема, звернення стягнення на кошти боржника.
Ø
Згідно
з вимогами ч. ч.1 та 3 ст.52 Закону
України "Про виконавче провадження" виконавець
звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у касах
або інших сховищах боржника - юридичної особи, у банках або інших фінансових
установах, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у
боржника рахунки виконавець отримує в податкових органах, інших державних
органах, на підприємствах, в установах та організаціях, які зобов`язані надати
йому інформацію невідкладно, але не пізніше ніж у триденний строк, а також за
повідомленнями стягувача. Не підлягають арешту в порядку, встановленому цим
Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання,
спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом.
Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує
державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у
разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких
рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та
повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що
знаходяться на таких рахунках. Не підлягають арешту кошти, що знаходяться на
кореспондентських рахунках банку.
Ø
Відповідно
до п. 4 ч. 1 ст. 34 Закону України
"Про виконавче провадження" виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі відкриття
г/с провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) боржника, якщо
відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію,
запровадженого г/с.
Ø
За
змістом ч. ч. 1, 2, 4 ст. 27 Закону
України "Про виконавче провадження"
виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за
примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий
збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір
стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає
примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає
передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати
аліментів. Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття
виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім
виконавчих документів про стягнення аліментів). Стягнутий виконавчий збір
перераховується до Державного бюджету України протягом трьох робочих днів з дня
надходження на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби.
Ø
Частиною
4 ст. 27 Закону України "Про
виконавче провадження" передбачено, що
державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого
провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих
документів про стягнення аліментів).
Ø
Суди
попередніх інстанцій встановили, що оспорювані арбітражним керуючим виконавчі
дії органу ДВС вчинялись у зведеному виконавчому провадженні із виконання виконавчих
документів про стягнення з боржника заборгованості з виплати заробітної плати.
Ø
Враховуючи,
що мораторій на задоволення вимог кредиторів не поширюється на задоволення
вимог щодо виплати заробітної плати у державного виконавця були відсутні
підстави для зупинення виконавчого провадження із виконання виконавчих
документів про стягнення з боржника заборгованості з виплати заробітної плати.
У зв`язку з чим дії державного виконавця щодо списання грошових коштів з
рахунку боржника з метою виконання рішень про стягнення з боржника
заборгованості з виплати заробітної плати відповідають вимогам закону, а
висновки суду апеляційної інстанції є правомірними.
Ø В той же час касаційний суд також
погоджується із судом апеляційної інстанції про помилковість позиції
місцевого г/с щодо незаконності дій державного виконавця в частині стягнення з
боржника виконавчого збору та необхідності звернення органу ДВС до суду у межах
справи про банкрутство із кредиторськими вимогами до боржника.
Ø
Так,
з системного аналізу норм Закону
України "Про виконавче провадження" вбачається,
що виконавчий збір - це збір за примусове виконання рішення органами
державної виконавчої служби, що задовольняється одночасно із вимогою стягувача
у відсотковому відношенні пропорційно від фактично стягнутої суми у
визначеному Законом України "Про виконавче провадження" порядку.
Ø
Частиною
2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи
місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі,
в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Ø
Згідно
з ч.1 та п. 1 ч. 2 ст.18 Закону
України "Про виконавче провадження’’ виконавець зобов`язаний вживати
передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень,
неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб
та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Ø
Водночас
в абз. 4 ч. 5 ст. 41 КУзПБ визначено, що стягнення грошових коштів за вимогами
кредиторів за зобов`язаннями, на які не поширюється дія мораторію, провадиться
з рахунку боржника в установі банку. Контроль за такими стягненнями здійснює
арбітражний керуючий.
Ø Разом із тим, ні Законом України "Про виконавче провадження", ні КУзПБ не передбачено обов`язку державного виконавця
отримувати у арбітражного керуючого дозвіл на звернення стягнення на
грошові кошти боржника за вимогами кредиторів за зобов`язаннями, на які не
поширюється дія мораторію.
Ø
Наведена
вище норма КУзПБ надає право розпоряднику здійснювати контроль за
стягненнями грошових коштів з рахунку боржника.
Ø
Суди
попередніх інстанцій встановили, що про списання коштів з рахунку боржника та
розподіл списаних коштів у порядку п. 3 ч. 1 ст. 45 Закону України "Про виконавче
провадження" розпорядника майна було
повідомлено листом … від 01.06.2021 №5542/04.1-24.
Ø Колегія суддів відхиляє доводи
арбітражного керуючого щодо неправильного застосування судом апеляційної
інстанції ст.64 КУзПБ та ненадання оцінки доказам щодо порушення державним
виконавцем…ст.64 КУзПБ шляхом
вибірковості та непропорційності задоволення вимог кредиторів боржника,
оскільки наведена норма визначає черговість задоволення вимог кредиторів
банкрута у ліквідаційній процедурі, у зв`язку з чим у органу ДВС відсутні
правові підстави керуватись положеннями ст. 64 КУзПБ під час здійснення розподілу стягнутих коштів у виконавчому
провадженні.
Ø
Разом
з тим, порядок розподілу стягнутих з боржника грошових сум у виконавчому
провадженні та черговість задоволення вимог стягувачів у разі недостатності
стягнутої суми для задоволення вимог стягувачів врегульований ст. ст. 45 - 46 Закону України "Про виконавче
провадження".
Ø
Так,
відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 45
Закону України "Про виконавче провадження" розподіл
стягнутих виконавцем з боржника за виконавчим провадженням грошових сум (у тому
числі одержаних від реалізації майна боржника) здійснюється у такій черговості:
1) у першу чергу повертається авансовий внесок стягувача на організацію та
проведення виконавчих дій; 2) у другу чергу компенсуються витрати виконавчого
провадження, не покриті авансовим внеском стягувача; 3) у третю чергу
задовольняються вимоги стягувача та стягується виконавчий збір у розмірі 10
відсотків фактично стягнутої суми або основна винагорода приватного виконавця
пропорційно до фактично стягнутої з боржника суми (крім виконавчих документів
про стягнення аліментів); 4) у четверту чергу стягуються штрафи, накладені
виконавцем відповідно до вимог цього Закону,
та виконавчий збір або основна винагорода за виконавчими документами про
стягнення аліментів. Розподіл грошових сум у черговості, зазначеній у частині
першій цієї статті, здійснюється в міру їх стягнення.
Ø
Стаття 46 Закону
України "Про виконавче провадження" визначає
черговість задоволення вимог стягувачів у разі недостатності стягнутої суми для
їх задоволення. Так, у разі якщо під час розподілу грошових сум у випадку,
передбаченому пунктом ч.1 ст.45 цього Закону,
стягнутої суми недостатньо для задоволення вимог стягувачів за виконавчими
документами, кошти розподіляються виконавцем між стягувачами в такій
черговості: 1) у першу чергу задовольняються забезпечені заставою вимоги щодо
стягнення з вартості заставленого майна; 2) у другу чергу задовольняються
вимоги щодо стягнення аліментів, відшкодування збитків та шкоди, завданих
внаслідок кримінального або адміністративного правопорушення, каліцтва або
іншого ушкодження здоров`я, а також у зв`язку із втратою годувальника; 3) у
третю чергу задовольняються вимоги працівників, пов`язані з трудовими
правовідносинами; 4) у четверту чергу задовольняються вимоги стягувачів за
загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, вимоги щодо збору на
обов`язкове державне пенсійне страхування, страхових внесків на
загальнообов`язкове державне соціальне страхування та вимоги щодо податків та
інших платежів до бюджету; 5) у п`яту чергу задовольняються всі інші вимоги.
Ø
Вимоги
стягувачів кожної наступної черги задовольняються після задоволення в повному
обсязі вимог стягувачів попередньої черги. У разі якщо стягнутої суми
недостатньо для задоволення в повному обсязі всіх вимог однієї черги, вимоги
задовольняються пропорційно до належної кожному стягувачу суми. Вимоги
стягувачів щодо виплати заборгованості із заробітної плати та інші вимоги,
пов`язані з трудовими правовідносинами, задовольняються в порядку надходження
виконавчих документів.
Ø
У
разі якщо виконавчі документи щодо виплати заборгованості із заробітної плати
та інших вимог, пов`язаних із трудовими правовідносинами, надійшли протягом
одного дня і стягнутої суми недостатньо для задоволення в повному обсязі всіх
вимог за такими виконавчими документами, відповідні вимоги задовольняються
пропорційно до належної кожному стягувачу суми.
Ø
Судами
попередніх інстанцій встановлено, що оспорювані арбітражним керуючим виконавчі
дії вчинялись у зведеному виконавчому провадженні із виконання 481 виконавчого
документа про стягнення з боржника заборгованості з виплати заробітної плати за
рішеннями судів на загальну суму 9 642 186 грн. При
цьому з банківського рахунку боржника було списано 325 452,68 грн
та згодом 7 960,95 грн, за рахунок яких частково задоволено вимоги стягувачів.
Ø
Звідси
у разі недостатності стягнутої суми для задоволення вимог стягувачів, державний
виконавець зобов`язаний здійснювати розподіл коштів у визначеній ст. 46 Закону України "Про виконавче
провадження" черговості. Частина 2 ст.
46 цього Закону передбачає, що вимоги стягувачів
щодо виплати заборгованості із заробітної плати та інші вимоги, пов`язані з
трудовими правовідносинами, задовольняються в порядку надходження виконавчих
документів.
Ø
Разом
з тим арбітражний керуючий під час розгляду справи у судах першої та
апеляційної інстанцій не наводив обставин, які б свідчили про порушення
державним виконавцем вимог ст. ст. 45, 46 Закону України "Про виконавче
провадження", а також положень КУзПБ під час задоволення вимог стягувачів щодо виплати
заробітної плати у зведеному виконавчому провадженні.
Ø Відповідно до правової позиції КГС ВС, що
викладена у постанові від 05.07.2021 у справі №911/378/17 арбітражний
керуючий із метою контролю за стягненням грошових коштів за вимогами кредиторів
за зобов`язаннями, на які не поширюється дія мораторію, може подати скаргу до
суду на дії державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної
виконавчої служби або приватного виконавця у разі виявлення певних порушень при
здійсненні відповідних стягнень.
Ø
Висновки
суду апеляційної інстанції, виходячи із встановлених у даній справі обставин,
не суперечать правовій позиції КГС ВС у справі № 911/378/17.
Ø Крім того, враховуючи, що ст. 64 КУзПБ не підлягала застосуванню у даному випадку, у КГС ВС відсутні підстави для формування висновку щодо питання застосування наведеної норми у спірних правовідносинах
Немає коментарів:
Дописати коментар