ПОСТАНОВА 09 червня 2022 року, Справа № 904/76/21, Верховний
Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Банаська О. О.
- головуючого, Картере В. І., Огородніка К. М., https://reyestr.court.gov.ua/Review/106477436
У справі про банкрутство ДП
"Рітейл Центр", провадження у якій було відкрито 18.01.2021, 11.05.2021 до суду від ТзОВ "Роменський
завод продтоварів" надійшла заява про покладення солідарної відповідальності
на керівника боржника та солідарне стягнення з керівників боржника та власне
самого боржника 1,3 млн грн.( в розмірі кредиторських вимог заявника визнаних
ухвалою суду в цій справі); заява
мотивована порушенням керівником боржника встановленої ч.6 ст.34 КУзПБ імперативної
вимоги щодо звернення в місячний строк до суду із заявою про відкриття
провадження у справі про банкрутство в разі наявності загрози невиконання
грошових зобов`язань боржником перед третіми особами. Місцевий г/с ухвалою від
01.06.2021, яка залишена без змін апеляційним г/с (постанова від 09.11.2021) у
задоволенні заяви відмовив, мотивував передчасним зверненням із
наведеною заявою до боржника. Апеляційний г/с також звернув увагу, що предметом
розгляду в цьому провадженні є саме дослідження можливості покладення
солідарної відповідальності на керівника боржника, тоді як наразі в матеріалах
справи відсутня ухвала про виявлення допущеного керівниками боржника порушення
обов`язку визначеного ч.6 ст.34 КУзПБ, з
урахуванням чого заява кредитора є поданою передчасно. Крім того, суд
апеляційної інстанції зауважив, що суб`єктом солідарної відповідальності є
виключно керівник боржника, а тому кредитором безпідставно заявлено вимогу про
стягнення спірної заборгованості з Боржника. До того ж, як звернув увагу
апеляційний г/с, кредитором не зазначено особу керівника боржника на момент
виникнення у нього обов`язку звернутись із заявою про відкриття провадження у
справі про банкрутство за правилами ч.6 ст.34 КУзПБ. Верховний Суд задовольнив касаційну скаргу
частково, постановлені судові рішення нижчих судів скасував в частині розгляду
вимог щодо покладення солідарної відповідальності на керівників боржника з
направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції, вказав, що вважає висновки судів відмову у покладенні
солідарної відповідальності на керівників Боржника передчасними, зробленими без
належного з`ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення питання
наявності/відсутності підстав покладення солідарної відповідальності на
керівника боржника.
Висновки щодо застосування норм права
Щодо змісту, суті солідарної
відповідальності у справі про банкрутство, суб`єктів такої відповідальності
173. Притягнення керівників, засновників (учасників, акціонерів) боржника,
інших осіб боржника до солідарної та субсидіарної відповідальності є
винятковим механізмом відновлення порушених прав кредиторів. Істотна та
явна диспропорція між зобов`язаннями та активами по суті неплатоспроможного
боржника та непоінформованість про це кредиторів цілком очевидно порушують
права останніх. У зв`язку з цим для захисту майнових інтересів
кредиторів боржника запроваджено правове регулювання своєчасного інформування
керівником юридичної особи його кредиторів про неплатоспроможність (недостатність
майна) боржника.
174. Солідарна відповідальність керівника боржника -
це вид спеціальної цивільно-правової відповідальності, притягненню
до якої при здійсненні провадження у справі про банкрутство підлягає керівник
боржника, який не звернувся до господарського суду у місячний термін у разі
наявності загрози неплатоспроможності, за незадоволення вимог кредиторів на
підставі заяви кредитора після зазначення про виявлення такого порушення в
ухвалі господарського суду.
175.Сутність солідарної відповідальності полягає у
залученні керівника боржника- юридичної особи щодо якої здійснюється
провадження у справі про банкрутство, до солідарного обов`язку з
виконання грошових зобов`язань боржника як правового механізму захисту та
відновлення прав кредиторів, які будучи своєчасно необізнаними з його вини про
стан неплатоспроможності боржника,
а саме про суттєву диспропорцію між обсягом зобов`язань боржника і розміром
його активів, вступили з ним у правовідносини (хоча могли б не вступати) внаслідок
чого позбавлені можливості задовольнити наявні в них вимоги до боржника.
176. Тлумачення змісту ч.6 ст.34
КУзПБ свідчить, що суб`єктом солідарної
відповідальності є виключно керівник боржника, в тому
числі колишній керівник, оскільки наведена норма не містить жодних обмежень
покладення такої відповідальності на керівника боржника, повноваження
якого на час відкриття/здійснення провадження у справі про
банкрутство припинились.
Щодо підстав, предмету доказування при
вирішенні питання покладення на керівника боржника солідарної відповідальності
у справі про банкрутство, умов необхідних для її покладення на керівника
боржника
177. Підставами покладення солідарної відповідальності на
керівника боржника відповідно до абзацу першого ч.6 ст.34 КУзПБ є порушення
керівником боржника визначеного абзацом першим цієї частини статті обов`язку та
строку звернення до господарського суду із заявою про відкриття
провадження у справі про банкрутство, факт чого за абзацом другим частини цієї
статті встановлюється судом, який здійснює провадження у справі про
банкрутство.
178. До предмету доказування при вирішенні питання
наявності підстав для покладення на керівника боржника солідарної
відповідальності у справі про банкрутство, належить встановлення таких
обставин:
- виникнення обставин, визначених абзацом 1
ч.6 ст.34 КУЗПБ щодо
загрози неплатоспроможності боржника;
- моменту виникнення загрози
неплатоспроможності боржника;
- факту неподання керівником боржника до
суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника в
місячний строк з дня виникнення такого обов`язку;
- обсягу грошових зобов`язань боржника, на
момент виникнення загрози неплатоспроможності боржника.
179. Для покладення солідарної відповідальності на
керівника боржника необхідним є доведення заявником та
встановлення судом сукупності таких умов - юридичних
фактів:
- порушення визначеного абзацом 1 ч.6 ст.34 КУзПБ місячного
строку на звернення до суду із заявою про відкриття провадження у
справі про банкрутство;
- наявності у боржника протягом цього
строку та/або більше ознак загрози неплатоспроможності.
180. Обов`язок керівника щодо звернення до суду із заявою про
банкрутство виникає у момент, коли добросовісний та
сумлінний керівник, який перебуває у подібних обставинах, у рамках стандартної
управлінської практики, враховуючи масштаб діяльності боржника, мав об`єктивно
визначити наявність факту загрози неплатоспроможності останнього.
181. Бездіяльність керівника, який ухиляється від
виконання покладеного на нього КУзПБ обов`язку щодо подання заяви боржника про власне
банкрутство, є протиправною, винною, спричинює майнові втрати
кредиторів
і публічно-правових
утворень, порушує як приватні інтереси суб`єктів цивільних правовідносин так і
публічні інтереси держави.
182. Частиною 6 ст.34
КУзПБ закріплено презумпцію вини
керівника боржника у недотриманні ним обов`язку визначеного абзацом
першим цієї норми, адже положення абзацу першого цієї норми визначають
імперативним обов`язок керівника боржника зі звернення до суду із заявою про
відкриття провадження у справі про банкрутство.
183. Наведена презумпція є спростовною, оскільки
передбачає можливість керівнику боржника, на якого покладено тягар
доведення відповідних обставин, довести відсутність причинного зв`язку між
неможливістю задоволення вимог кредиторів і невиконанням ним обов`язку,
визначеного абзацом 1 ч.6 ст.34 КУзПБ, щодо звернення до суду із заявою про відкриття
провадження у справі про банкрутство.
184. Тлумачення норм ст.13, 92 ЦК України у
взаємозв`язку з положеннями ст.34 КУзПБ свідчить,
що керівник боржника зобов`язаний діяти добросовісно, розумно не лише
по відношенню до юридичної особи, а й щодо кредиторів та враховуючи
права та законні інтереси останніх, зокрема, повинен своєчасно їх
інформувати про стан неплатоспроможності боржника, сприяти їм в отриманні такої
інформації, що має вплив на прийняття ними рішень щодо порядку взаємодії з
боржником.
185. Невиконання керівником вимог абзацу 1 ч.6 ст.34 КУзПБ щодо звернення
до суду в місячний строк за наявності визначених цією нормою підстав із заявою
про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника свідчить по
суті про недобросовісне приховування ним від кредиторів інформації щодо
незадовільного майнового становища боржника.
186. Така поведінка керівника боржника має наслідком
нерозумне та недобросовісне прийняття неплатоспроможним боржником додаткових
боргових зобов`язань за умов, коли не можуть бути виконані існуючі,
свідому неможливість задоволення боржником вимог нових кредиторів від яких були
приховані дійсні факти, і як наслідок виникнення збитків в цих
кредиторів введених в оману щодо стану платоспроможності боржника.
187. Керівник боржника як особа, яка притягується до солідарної
відповідальності спростовуючи названу презумпцію має право довести
добросовісність, розумність своїх дій у недотримані вимог абзацу 1 ч.6 ст.34 КУзПБ.
188. Якщо керівник боржника доведе, що виникнення обставин визначених
абзацом 1 ч.6 ст.34 КУзПБ не свідчило про стан загрози
неплатоспроможності тобто об`єктивне банкрутство (критичний
момент з настанням якого боржник через зниження вартості чистих активів став
нездатним у повному обсязі задовольнити вимоги кредиторів, у тому числі і щодо
сплати обов`язкових платежів), і він незважаючи на тимчасові фінансові
ускладнення добросовісно розраховував на їх подолання в розумний строк,
доклав залежних від себе максимальних зусиль для досягнення такого результату то
такий керівник з урахуванням загальноправових принципів юридичної відповідальності
може бути звільненим від солідарної відповідальності.
189. Для цілей вирішення питання покладення солідарної
відповідальності на керівника суттєве значення має встановлення моменту
з якого виникає в керівника боржника визначений абзацом 1 ч.6 ст.34 КУзПБ обов`язок
зі звернення до суду із заявою про відкриття провадження у справі про
банкрутство боржника з огляду на наявну загрозу неплатоспроможності,
враховуючи, що момент виникнення такого обов`язку в кожному конкретному
випадку визначається моментом усвідомлення керівником критичності ситуації, що
склалася, яка очевидно свідчить про неможливість продовження
нормального режиму господарювання без негативних наслідків для боржника та його
кредиторів.
Щодо загрози неплатоспроможності боржника,
її встановлення, моменту з якого обчислюється строк на звернення до суду із
заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство, доказів
підтвердження факту перевищення розміру грошових зобов`язань боржника перед
кредиторами; судового контролю при перевірці наявності ознак загрози
неплатоспроможності боржника
190. Обов`язок керівника боржника зі зверненням до суду із заявою про
відкриття провадження у справі про банкрутство за наявності умов визначених
абзацом 1 ч.6 ст.34 КУзПБ виникає в момент, коли керівник,
добросовісність та розумність дій якого презюмується, в силу норм ст.92
ЦК України, усвідомлював та мав можливість об`єктивно
визначити наявність загрози неплатоспроможності боржника, неможливість продовження нормального режиму
господарювання боржника без негативних наслідків для останнього та його
кредиторів.
191. Під час вирішення питання покладення на керівника боржника
солідарної відповідальності необхідно враховувати, зокрема, режим,
специфіку, характер діяльності боржника, обставини за яких виникли фінансові
ускладнення його діяльності (чи мали такі обставини короткочасний
характер) тощо, оскільки не будь-які ускладнення в господарській
діяльності боржника є безумовною підставою для звернення до суду керівника
боржника із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство.
192.Умовами для встановлення щодо боржника
факту загрози неплатоспроможності є одночасна наявність таких юридичних
фактів:
- існування у боржника щонайменше перед двома кредиторами
грошових зобов`язань, строк виконання яких настав та визначається за правилами
закону, що регулює відповідні правовідносини (купівлі-продажу, поставки,
підряду, позики, бюджетні та податкові тощо);
- розмір всіх активів боржника є меншим, ніж сумарний розмір
грошових зобов`язань перед всіма кредиторами боржника, строк виконання яких
настав за правилами закону, що регулює відповідні правовідносини
(купівлі-продажу, поставки, підряду, позики, бюджетні та податкові тощо). Тобто
такий майновий стан боржника за всіма його показниками (основними фондами,
дебіторською заборгованістю, строк виконання зобов`язань щодо якої настав,
тощо), який за оцінкою сукупної вартості всіх його активів очевидно не здатний
забезпечити задоволення вимог виконання зобов`язань перед всіма кредиторами,
строк виконання яких настав, ні у добровільному, ні у передбаченому законом
примусовому порядку.
193. Обчислення визначеного абзацом 1 ч.6 ст.34 КУзПБ місячного
строку реалізації обов`язку боржника звернутись до суду із заявою про
відкриття провадження у справі у разі загрози неплатоспроможності починається
з того моменту, коли за правилами закону, що регулює
відповідні правовідносини між кредитором (кредиторами) та боржником
(купівлі-продажу, поставки, підряду, позики, бюджетні та податкові тощо), одночасно
має місце: 1) факт настання строку виконання боржником грошових
зобов`язань щонайменше перед двома його кредиторами разом із 2)
фактом перевищення в той самий момент (звітний період) сумарного
розміру цих зобов`язань над розміром всіх активів боржника, які в
сукупності і свідчать про ознаки загрози неплатоспроможності боржника.
194. Розгляд судом питання наявності/відсутності порушення керівником
боржника імперативних вимог визначених абзацом 1 ч.6 ст.34 КУзПБ є
обов`язком суду, а тому суд повинен займати активну процесуальну
позицію, в тому числі, і при перевірці наявності ознак загрози
неплатоспроможності боржника як необхідної умови для застосування до керівника
боржника відповідальності визначеної ч.6 ст.34 КУзПБ, яка має полягати в повному, всебічному та об`єктивному
з`ясуванні обставин, які стосуються таких ознак.
195. Суд, з урахуванням положень ч.10 ст.39, ч.3 ст. 44
КУзПБ, з метою дослідження та встановлення обставин
загрози неплатоспроможності боржника, як однієї із умов для солідарної
відповідальності керівника боржника, може зобов`язати боржника
або кредитора провести аудит боржника та/або розпорядника
майна надати відомості за результатами аналізу
фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності боржника та
перевірки щодо доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової
неспроможності тощо.
Щодо порядку покладення на керівника
боржника солідарної відповідальності у справі про банкрутство
196.Тлумачення абзацу 2 ч.6 ст.34
КУЗПБ із застосуванням філологічного та
логічного способів його інтерпретації для цілей покладення на керівника
боржника, у разі допущення ним порушення вимог наведених в абзаці першому цієї
норми, солідарної відповідальності за незадоволення вимог кредиторів дозволяє
виокремити такі два взаємопов`язаних між собою етапи
порядку її застосування:
І етап - розгляд господарським судом питання наявності
підстав для покладення на керівника боржника солідарної
відповідальності, що передбачає з`ясування дотримання керівником боржника
вимог абзацу першого цієї норми, в тому числі наявності ознак загрози
неплатоспроможності, моменту виникнення загрози неплатоспроможності боржника,
належного та своєчасного виконання відповідного обов`язку керівником боржника
тощо;
ІІ етап - звернення кредиторів
(після встановлення ухвалою суду порушення зі сторони керівника боржника) з
грошовими вимогами (попередньо визнаними судом) до керівника
боржника та розгляд їх судом.
197. Розгляд господарським судом питання порушення керівником
боржника вимог абзацу першого цієї норми, а відтак і з`ясування наявності
підстав для покладення солідарної відповідальності на керівника
боржника, як свідчить формулювання вжитого законодавцем у реченні другому
абзацу 2 ч.6 ст.34 КУЗПБ словосполучення "під час здійснення
провадження у справі", відбувається на будь-якій стадії
провадження у справі про банкрутство боржника та може бути
ініційованим, з урахуванням відсутності чіткого визначення в цьому реченні
суб`єктів, яким надано таке право, не лише виключно кредитором
боржника.
198. Встановлені за результатами розгляду заяви про покладення
солідарної відповідальності в ухвалі суду обставини
правопорушення зі сторони керівника боржника та його вина у невиконанні ним
обов`язку, визначеного абзацом 1 ч.6 ст.34 КУЗПБ, відповідно до ч.4
ст.75 ГПК України мають преюдиціальне
значення для подальшого звернення кредиторами з грошовими вимогами до керівника
боржника.
199. Розгляд вимог про стягнення грошових коштів з керівника боржника
на підставі приписів частини шостої статті
34 КУзПБ, як і вимог про покладення солідарної
відповідальності, здійснюється за правилами ГПК
України в порядку визначеному ст.7
КУзПБ у межах справи про банкрутство, в т. ч. із урахуванням можливості застосування
процесуального інституту об`єднання позовів (ст.173 ГПК України).
Щодо розміру солідарної відповідальності
керівника боржника за вимогами кредитора та порядку стягнення грошових коштів
200. Тлумачення абзацу 2 ч.6 ст.34
КУзПБ свідчить, що у право на звернення
до керівника боржника про стягнення з останнього грошових коштів в розмірі їх
вимог, які внесені до реєстру вимог кредиторів належить виключно кредиторам
боржника після визнання судом всіх вимог кредиторів, а отже, після
постановлення ухвали за результатами проведення попереднього засідання.
201.Приймаючи до уваги принцип конкурсного імунітету, не
допускається стягнення кредитором(-ами) з керівника боржника грошових коштів в
рахунок індивідуального погашення заявлених вимог поза межами конкретної
конкурсної процедури.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи й
висновків судів
попередніх інстанцій
Щодо змісту, суті солідарної
відповідальності у справі про банкрутство, суб`єктів такої відповідальності
42. Відповідно до преамбули КУзПБ цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення
платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з
метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності
фізичної особи.
43. Отже одним з основних завдань
провадження у справі про банкрутство є задоволення сукупності вимог кредиторів
неплатоспроможного боржника.
44.Тому створення для кредиторів в межах справи про банкрутство
додаткових гарантій захисту їх прав та законних інтересів забезпечує
недопущення використання юридичної особи як інструменту безпідставного
збагачення за чужий рахунок.
45.Одним із юридичних механізмів досягнення таких гарантій захисту
прав кредиторів та унеможливлення застосовування процедури банкрутства як
інструменту виключно списання боргів є, зокрема, застосування доктрини
"пронизування корпоративної вуалі" (piercing the veil of
incorporation) згідно якої суд може покласти відповідальність за зобов`язаннями
юридичної особи на органи управління юридичної особи.
46.За ч.1-3 ст.96 ЦК
України юридична особа самостійно відповідає за
своїми зобов`язаннями. Юридична особа відповідає за своїми зобов`язаннями усім
належним їй майном. Учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за
зобов`язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за
зобов`язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених
установчими документами та законом.
47. Водночас положення КУзПБ установлюють винятки із закріпленого в наведеній
нормі принципу про те, що юридична особа самостійно відповідає всім належним їй
майном за своїми зобов`язаннями.
48. У чинному КУзПБ доктрина "пронизування корпоративної вуалі"
знайшла своє втілення в інститутах солідарної відповідальності керівника
боржника (ч.6 ст.34 КУзПБ) та субсидіарної відповідальності керівників,
засновників (учасників, акціонерів) боржника, інших осіб (ч.2 ст.61
КУзПБ), які можливо реалізувати в межах справ про
банкрутство юридичних осіб.
49. Притягнення керівників, засновників (учасників, акціонерів)
боржника, інших осіб боржника до солідарної та субсидіарної
відповідальності є винятковим механізмом відновлення порушених прав
кредиторів. При його застосуванні необхідно враховувати як сутність конструкції
юридичної особи, яка передбачає майнову відособленість цього суб`єкта, його
самостійну відповідальність, наявність в засновників, які входять до складу
органів юридичної особи, широкої свободи розсуду при прийнятті (узгодженні)
ділових рішень, і заборона заподіяння ними шкоди незалежним учасникам обороту у
вигляді недобросовісного використання інституту юридичної особи.
50. Кожен учасник цивільного/господарського обороту, що укладає
угоди з певною юридичною особою, має намір отримати відповідний результат, що
можливе лише за платоспроможності цієї юридичної особи. Вичерпну
інформацію про фінансове (майнове) становище юридичної особи має її керівник як
одноосібний виконавчий орган, який повинен діяти розумно і
сумлінно, зокрема щодо контрагентів боржника.
51. Істотна та явна диспропорція між зобов`язаннями та
активами по суті неплатоспроможного боржника та непоінформованість про це
кредиторів цілком очевидно порушують права останніх. У зв`язку з цим для
захисту майнових інтересів кредиторів боржника запроваджено правове регулювання
своєчасного інформування керівником юридичної особи його кредиторів про
неплатоспроможність (недостатність майна) боржника.
52. За ч.1 ст.4 КУзПБ засновники (учасники, акціонери) боржника, власник
майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, центральні органи
виконавчої влади, органи АРК, органи місцевого самоврядування в межах своїх
повноважень зобов`язані своєчасно вживати заходів для запобігання банкрутству
боржника.
53. У разі виникнення ознак банкрутства керівник боржника
зобов`язаний надіслати засновникам (учасникам, акціонерам) боржника,
власнику майна (органу, уповноваженому управляти майном) боржника відомості
щодо наявності ознак банкрутства (ч.2 ст.4 КУзПБ).
54. Згідно із ч.1 ст.215 ГК
України у випадках, передбачених законом,
суб`єкт підприємництва-боржник, його засновники (учасники), власник майна, а
також інші особи несуть юридичну відповідальність за порушення
вимог законодавства про банкрутство, зокрема фіктивне банкрутство, приховування
банкрутства або умисне доведення до банкрутства.
55. До такої відповідальності віднесено солідарну
відповідальність у справах про банкрутство, застосування якої урегульовано
нормами ч.6 ст.34 КУзПБ.
56. Відповідно до абзацу 1 ч.6 ст.34 КУзПБ боржник зобов`язаний у місячний
строк звернутися до господарського суду із заявою про відкриття
провадження у справі у разі, якщо задоволення вимог одного
або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових
зобов`язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами
(загроза неплатоспроможності), та в інших випадках, передбачених цим
Кодексом.
57. Якщо керівник боржника допустив порушення цих вимог, він несе
солідарну відповідальність за незадоволення вимог кредиторів. Питання порушення
керівником боржника зазначених вимог підлягає розгляду господарським судом під
час здійснення провадження у справі. У разі виявлення такого порушення про це
зазначається в ухвалі господарського суду, що є підставою для подальшого
звернення кредиторів своїх вимог до зазначеної особи (абзац 2 ч.6 ст.34 КУзПБ).
58. Отже, солідарна відповідальність керівника боржника -
це вид спеціальної цивільно-правової відповідальності, притягненню
до якої при здійсненні провадження у справі про банкрутство підлягає керівник
боржника, який не звернувся до господарського суду у місячний термін у разі
наявності загрози неплатоспроможності, за незадоволення вимог кредиторів на
підставі заяви кредитора після зазначення про виявлення такого порушення в
ухвалі господарського суду (див. постанови КГС ВС від 23.03.2021 у
справі № 910/3191/20, від 15.06.2021 у справі № 910/2971/20, від 14.09.2021 у
справі № 902/1023/19).
59. Сутність такої відповідальності полягає у
залученні керівника боржника - юридичної особи щодо якої
здійснюється провадження у справі про банкрутство, до солідарного
обов`язку з виконання грошових зобов`язань боржника як правового механізму
захисту та відновлення прав кредиторів, які будучи своєчасно необізнаними з
його вини про стан неплатоспроможності боржника, а саме про суттєву
диспропорцію між обсягом зобов`язань боржника і розміром його активів, вступили
з ним у правовідносини (хоча могли б не вступати) внаслідок чого позбавлені
можливості задовольнити наявні в них вимоги до боржника.
60.Тлумачення змісту ч.6 ст.34
КУзПБ свідчить, що суб`єктом солідарної
відповідальності є виключно керівник боржника, в тому
числі колишній керівник, оскільки наведена норма не містить жодних обмежень
покладення такої відповідальності на керівника боржника, повноваження
якого на час відкриття/ здійснення провадження у справі про
банкрутство припинились.
61. На підтвердження наведеного розуміння норми свідчить також
практика ЄСПЛ, який у рішенні від 11.12.2018 у справі "Лекич проти
Словенії" (Lekic v. Slovenia) визнав виправданим покладення відповідальності
за невиплаченими боргами компанії на особу, яка займала керівну посаду в
компанії лише кілька років (колишнього керівника компанії) з метою запобігання
зловживання статусом юридичної особи для захисту інтересів кредиторів,
недопущення ухилення від виконання законних вимог, зобов`язань.
Щодо підстав, предмету доказування при
вирішенні питання покладення на керівника боржника солідарної відповідальності
у справі про банкрутство, умов необхідних для її покладення
62. За абзацом 1 ч.6 ст.34
КУзПБ підставами покладення на керівника
боржника солідарної відповідальності є порушення керівником боржника
визначеного абзацом першим цієї частини статті обов`язку та строку звернення до
господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство,
факт чого за абзацом другим частини цієї статті встановлюється судом, який
здійснює провадження у справі про банкрутство.
63. Будь-яких інших підстав для покладення солідарної
відповідальності у справі про банкрутство на керівника боржника КУзПБ не передбачено.
64. З урахуванням положень ч.6 ст.34 КУзПБ до предмету доказування при
вирішенні питання наявності підстав для покладення на керівника боржника
солідарної відповідальності у справі про банкрутство, належить встановлення
обставин:
- виникнення обставин, визначених абзацом
першим ч.6 ст.34 КУЗПБ щодо загрози неплатоспроможності боржника;
- моменту виникнення загрози
неплатоспроможності боржника;
- факту неподання керівником боржника до
суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника в
місячний строк з дня виникнення такого обов`язку;
- обсягу грошових зобов`язань боржника, на
момент виникнення загрози неплатоспроможності боржника.
65. Для покладення солідарної відповідальності на
керівника боржника необхідним є доведення заявником та
встановлення судом сукупності таких умов - юридичних
фактів:
- порушення визначеного абзацом 1 ч.6 ст.34 КУзПБ місячного
строку на звернення до суду із заявою про відкриття провадження у
справі про банкрутство;
- наявності у боржника протягом цього
строку та/або більше ознак загрози неплатоспроможності (див. подібний
висновок, викладений у постанові КГС ВС від 15.06.2021 у справі №
910/2971/20).
66. Обов`язок керівника щодо звернення до суду із заявою про
банкрутство виникає у момент, коли добросовісний та сумлінний
керівник, який перебуває у подібних обставинах, у рамках стандартної
управлінської практики, враховуючи масштаб діяльності боржника, мав об`єктивно
визначити наявність факту загрози неплатоспроможності останнього.
67. Таким чином, бездіяльність керівника, який ухиляється
від виконання покладеного на нього КУзПБ обов`язку щодо подання заяви
боржника про власне банкрутство, є протиправною, винною, спричинює майнові втрати
кредиторів і публічно-правових утворень, порушує як приватні інтереси суб`єктів
цивільних правовідносин так і публічні інтереси держави.
68. Частиною 6 ст.34 КУзПБ закріплено презумпцію вини керівника
боржника у недотриманні ним обов`язку визначеного абзацом першим цієї
норми, адже положення абзацу першого цієї норми визначають імперативним
обов`язок керівника боржника зі звернення до суду із заявою про відкриття
провадження у справі про банкрутство.
69. Така презумпція полягає в наявності причинно-наслідкового
зв`язку між неподанням керівником боржника заяви про відкриття
провадження у справі про банкрутство та негативними наслідками для кредиторів у
вигляді неможливості погашення збільшеної заборгованості.
70. Однак наведена презумпція є спростовною, оскільки
передбачає можливість керівнику боржника, на якого покладено тягар
доведення відповідних обставин, довести відсутність причинного зв`язку між
неможливістю задоволення вимог кредиторів і невиконанням ним обов`язку,
визначеного абзацом 1 ч.6 ст.34 КУзПБ, щодо звернення до суду із заявою про
відкриття провадження у справі про банкрутство.
71. За ч.1-3, 6 ст. 13 ЦК
України цивільні права особа здійснює у межах,
наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх
прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших
осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії
особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також
зловживання правом в інших формах. У разі недодержання особою при
здійсненні своїх прав вимог, які встановлені ч.2-5 цієї статті, суд може
зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші
наслідки, встановлені законом.
72. Відповідно до ч.3 ст.92 ЦК
України орган або особа, яка відповідно до
установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені,
зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно
та не перевищувати своїх повноважень.
73.Частиною 2 ст.614 ЦК
України визначено, що відсутність своєї вини
доводить особа, яка порушила зобов`язання.
74.Тлумачення норм ст.13, 92 ЦК України у
взаємозв`язку з положеннями ст.34 КУзПБ свідчить,
що керівник боржника зобов`язаний діяти добросовісно, розумно не лише
по відношенню до юридичної особи, а й щодо кредиторів та враховуючи
права та законні інтереси останніх, зокрема, повинен своєчасно їх
інформувати про стан неплатоспроможності боржника, сприяти їм в отриманні такої
інформації, що має вплив на прийняття ними рішень щодо порядку взаємодії з
боржником.
75. Невиконання керівником вимог абзацу першого частини
шостої ст.34 КУзПБ щодо звернення до суду в місячний строк за наявності
визначених цією нормою підстав із заявою про відкриття провадження у справі про
банкрутство боржника свідчить по суті про недобросовісне приховування
ним від кредиторів інформації щодо незадовільного майнового становища боржника.
76. Така поведінка керівника боржника має наслідком
нерозумне та недобросовісне прийняття неплатоспроможним боржником додаткових
боргових зобов`язань за умов, коли не можуть бути виконані існуючі,
свідому неможливість задоволення боржником вимог нових кредиторів від яких були
приховані дійсні факти, і як наслідок виникнення збитків в цих
кредиторів введених в оману щодо стану платоспроможності боржника.
77. Тому, хоча підприємницька діяльність відповідно до ст.42 ГК України за
своєю суттю є діяльністю на власний ризик, яка не гарантує отримання результату
від її здійснення у вигляді прибутку, однак така діяльність передбачає
захист від ризиків, пов`язаних з неправомірними діями (бездіяльністю), що
порушують нормальний режим господарювання, яким, зокрема, є механізм
покладення солідарної відповідальності на керівника боржника як правовий
інструмент реалізації принципу на якому ґрунтується законодавство про
банкрутство - найбільш повного задоволення вимог кредиторів.
78. Ураховуючи наведене, керівник боржника як особа, яка
притягується до солідарної відповідальності спростовуючи названу презумпцію має
право довести добросовісність, розумність своїх дій у недотримані вимог абзацу 1
ч.6 ст.34 КУзПБ.
79. Об`єктом оцінки суду в цьому випадку є надані керівником докази
на підтвердження доведення відсутності своєї вини у недотриманні ним вимог,
визначених абзацом 1 ч.6 ст.34 КУзПБ.
80. Якщо керівник боржника доведе, що виникнення обставин визначених
абзацом 1 ч.6 ст.34 КУзПБ не свідчило про стан загрози
неплатоспроможності тобто об`єктивне банкрутство (критичний
момент з настанням якого боржник через зниження вартості чистих активів став
нездатним у повному обсязі задовольнити вимоги кредиторів, у тому числі і щодо
сплати обов`язкових платежів), і він, незважаючи на тимчасові фінансові
ускладнення, добросовісно розраховував на їх подолання в розумний
строк, доклав залежних від себе максимальних зусиль для досягнення такого
результату то такий керівник з урахуванням загальноправових принципів
юридичної відповідальності може бути звільненим від солідарної
відповідальності.
81. За цих умов для цілей вирішення питання покладення
солідарної відповідальності на керівника суттєве значення має
встановлення моменту з якого виникає в керівника боржника визначений
абзацом 1 ч.6 ст.34 КУзПБ обов`язок зі звернення до суду із заявою
про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника з огляду на наявну
загрозу неплатоспроможності, враховуючи, що момент виникнення такого
обов`язку в кожному конкретному випадку визначається моментом усвідомлення
керівником критичності ситуації, що склалася, яка очевидно свідчить
про неможливість продовження нормального режиму господарювання без негативних
наслідків для боржника та його кредиторів.
Щодо загрози неплатоспроможності боржника,
її встановлення, моменту з якого обчислюється строк на звернення керівника
боржника до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство,
доказів підтвердження факту перевищення розміру грошових зобов`язань боржника
перед кредиторами, судового контролю при перевірці наявності ознак загрози
неплатоспроможності боржника
82. Поняття неплатоспроможності боржника розкрито в абзаці 13 ст.1 КУзПБ за яким це
неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові
зобов`язання перед кредиторами не інакше, як через застосування
процедур, передбачених цим Кодексом.
83. За ч.6 ст.34 КУзПБ загроза неплатоспроможності настає у разі
якщо задоволення вимог одного кредитора або кількох кредиторів призведе до
неможливості виконання грошових зобов`язань боржника в повному обсязі перед
іншими кредиторами.
84.Тобто загроза неплатоспроможності виникає з моменту коли
задоволення вимог кредитора(-ів) призводить до неможливості виконання грошових
зобов`язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами.
85. Частиною 2, 3 ст.65 ГК
України власник здійснює свої права щодо
управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи
відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів. Для
керівництва господарською діяльністю підприємства власник (власники)
безпосередньо або через уповноважені органи чи наглядова рада такого
підприємства (у разі її утворення) призначає (обирає) керівника
підприємства, який є підзвітним власнику, його уповноваженому органу чи
наглядовій раді.
86. Загроза неплатоспроможності є одним із
передбачуваних майнових станів боржника, що перебуває під контролем керівника
боржника, який належно має виконувати свої зобов`язання щодо організації та
управління господарською діяльністю юридичної особи.
87. Тому під час визначення моменту виникнення у керівника
боржника обов`язку, визначеного абзацом 1 ч.6 ст.34 КУзПБ щодо звернення
до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство
належить враховувати, що такий обов`язок виникає в момент, коли керівник,
добросовісність та розумність дій якого презюмується, в силу норм ст.92
ЦК України, усвідомлював та мав можливість об`єктивно
визначити наявність загрози неплатоспроможності боржника, неможливість продовження нормального режиму
господарювання боржника без негативних наслідків для останнього та його
кредиторів.
88. За цих умов при вирішенні питання покладення на керівника
боржника солідарної відповідальності необхідно враховувати, зокрема, режим,
специфіку, характер діяльності боржника, обставини за яких виникли фінансові
ускладнення його діяльності (чи мали такі обставини короткочасний
характер) тощо, оскільки не будь-які ускладнення в господарській
діяльності боржника є безумовною підставою для звернення до суду керівника
боржника із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство.
89.Самі по собі тимчасові обставини фінансових ускладнень
боржника, які згодом згодом були усунуті, в тому числі ефективними
діями керівника боржника, не можуть вважатися безумовним доказом
виникнення у керівника боржника обов`язку визначеного абзацом 1 ч.6
ст.34 КУзПБ зі
звернення до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство
боржника.
90. Так само непроведення боржником оплати за окремим
договором не є само по собі безумовним доказом наявності факту загрози
неплатоспроможності, що свідчить про необхідність звернення керівника боржника
до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство.
91. Таке ж стосується і бухгалтерського балансу боржника,
який сам по собі не може розглядатися як безумовний доказ початку виникнення у
нього будь-якого зобов`язання перед конкретним кредитором з метою визначення
необхідності звернення керівника боржника до суду із заявою про відкриття
провадження у справі про банкрутство, оскільки відображає лише загальні
відомості про активи та пасиви відносно певного звітного періоду.
92. Умовами для встановлення щодо боржника
факту загрози неплатоспроможності є одночасна наявність таких юридичних
фактів:
- існування у боржника щонайменше перед двома кредиторами
грошових зобов`язань, строк виконання яких настав та визначається за правилами
закону, що регулює відповідні правовідносини (купівлі-продажу, поставки, підряду,
позики, бюджетні та податкові тощо);
- розмір всіх активів боржника є меншим, ніж сумарний розмір
грошових зобов`язань перед всіма кредиторами боржника, строк виконання яких
настав за правилами закону, що регулює відповідні правовідносини (купівлі-продажу,
поставки, підряду, позики, бюджетні та податкові тощо). Тобто такий майновий
стан боржника за всіма його показниками (основними фондами, дебіторською
заборгованістю, строк виконання зобов`язань щодо якої настав, тощо), який за
оцінкою сукупної вартості всіх його активів очевидно не здатний забезпечити
задоволення вимог виконання зобов`язань перед всіма кредиторами, строк
виконання яких настав, ні у добровільному, ні у передбаченому законом
примусовому порядку.
93. Для визначення ознак неплатоспроможності правове
значення має сукупний розмір боргових зобов`язань, а не їх структура,
оскільки при аналізі фінансового стану боржника із загального переліку
зобов`язань не виключаються ті, які не дозволяють кредитору ініціювати
процедуру банкрутства.
94. Суд зауважує, що для існування загрози неплатоспроможності
боржника (за відсутності між ним і кредитором спору про право) КУзПБ не вимагає
безспірності вимог кредиторів до боржника, зокрема необхідності прийняття судового
рішення та/або видачу виконавчого документа щодо вимог кредитора до боржника,
які (вимоги) стали підставою для звернення із заявою про відкриття провадження
у справі про банкрутство.
95. На підтвердження такого висновку свідчить положення ч.2, 3 та 4
ст.34 КУзПБ,
якими визначені вимоги до документів/доказів, що додаються як до заяви
кредитора, так і до заяви боржника про відкриття провадження у справі про
банкрутство, серед яких відсутня вимога про додання до відповідної заяви
судового рішення та/або видачу виконавчого документа щодо вимог кредитора до
боржника.
96. З урахуванням наведеного, обчислення визначеного
абзацом 1 ч.6 ст.34 КУзПБ місячного строку реалізації обов`язку боржника звернутись
до суду із заявою про відкриття
провадження у справі у разі загрози неплатоспроможності починається з
того моменту, коли за правилами закону, що регулює
відповідні правовідносини між кредитором (кредиторами) та боржником
(купівлі-продажу, поставки, підряду, позики, бюджетні та податкові тощо), одночасно
має місце: 1) факт настання строку виконання боржником грошових
зобов`язань щонайменше перед двома його кредиторами разом із 2)
фактом перевищення в той самий момент (звітний період) сумарного
розміру цих зобов`язань над розміром всіх активів боржника, які в
сукупності і свідчать про ознаки загрози неплатоспроможності боржника
(подібний висновок викладений у постановах КГС ВС від 15.06.2021 у
справі № 910/2971/20 та від 14.09.2021 у справі № 902/1023/19).
97. Для підтвердження та встановлення судом іншої
обов`язкової складової ознаки загрози неплатоспроможності боржника, а
саме факту перевищення сумарного розміру грошових зобов`язань перед
всіма кредиторами боржника, строк виконання яких настав, над розміром всіх
активів боржника, необхідним є врахування та дослідження
доказів/документів перелічених в ч.4 ст.34 КУзПБ, яка визначає документи/докази, що
додаються до заяви боржника про відкриття провадження у справі про банкрутство
(див. постанови КГС ВС від 15.06.2021 у справі № 910/2971/20, від
14.09.2021 у справі № 902/1023/19).
98. Відповідно до ч.1, 2 та 6 ст.39 КУзПБ перевірка
обґрунтованості вимог заявника, а також з`ясування наявності підстав для
відкриття провадження у справі про банкрутство здійснюються господарським судом
у підготовчому засіданні, яке проводиться в порядку, передбаченому цим Кодексом.
У підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи,
заслуховує пояснення сторін, оцінює обґрунтованість заперечень боржника,
вирішує інші питання, пов`язані з розглядом справи.
99. Отже, під час розгляду заяви про відкриття провадження у справі
про банкрутство, яка подана, в тому числі і з підстав, передбачених ч.6 ст.34 КУзПБ про
банкрутство, суд зобов`язаний перевірити додані до заяви
документи на предмет їх відповідності вимогам КУзПБ та іншим нормативно-правовим актам з метою встановлення
на підставі належних та допустимих доказів обставин того, чи дійсно задоволення
вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових
зобов`язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами (загроза
неплатоспроможності).
100. Крім того, до заяви боржника про відкриття
провадження у справі про банкрутство поданої на підставі ч.6
ст.34 КУзПБ частина четверта наведеної
статті встановлює вимогу щодо додання до цієї заяви
бухгалтерського балансу боржника на останню звітну дату, однак без урахування
законодавчо встановленої вимоги про строк його подання до відповідних органів,
зокрема, контролюючих (ст.1, ч.1 ст.11
Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в
Україні", п.3 розділу І, п.1, 7 розділу ІІ Національного
положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до
фінансової звітності", затвердженого наказом Міністерства
фінансів України від 07.02.2013 №73 (далі -
Положення), п.1, 2, 5 Порядку подання фінансової звітності, що затверджений постановою
КМУ від 28.02.2000 № 419 (далі -
Порядок)).
101. Тобто формування та складення боржником бухгалтерського балансу,
що додається ним до заяви про порушення справи про банкрутство, здійснюється
виходячи з останнього звітного періоду, що передує та завершився на дату
звернення боржника із заявою про порушення справи про банкрутство (I
квартал, перше півріччя, дев`ять місяців, або річна).
102. Тому при визначенні звітного періоду, за який формується та
складається боржником бухгалтерський баланс для звернення із заявою про
порушення справи про банкрутство, не враховується вимога щодо дати виникнення у
боржника обов`язку подати фінансову звітність (баланс) відповідним органам
(зокрема, контролюючим) відповідно до Порядку та Податкового кодексу України (див. постанову
КГС ВС від 22.01.2020 у справі № 910/8992/19).
103. За таких умов особа, звертаючись із заявою
про солідарну відповідальність керівника боржника через порушення
положень абзацу 1 ч.6 ст.34 КУзПБ з підстав, наведених в абзаці 2 ч.1 цієї
статті, має довести перебування боржника у стані загрози
неплатоспроможності, вказавши на відповідні ознаки загрози
платоспроможності, що мають місце, а також пославшись на відповідні докази,
зокрема, опираючись на відомості, які містяться у документах за переліком, що
мають надаватись боржником при зверненні із заявою про відкриття провадження у
справі про банкрутство у разі загрози неплатоспроможності (висновок викладений
у постановах КГС ВС від 15.06.2021 у справі № 910/2971/20 та від
14.09.2021 у справі № 902/1023/19).
104. Проте за наведеного в ч.4 ст.34 КУзПБ переліку
документів повноваження їх складати/оформляти, формувати відповідні відомості
належать боржнику та, відповідно, можливість безпосередньо надати має
боржник, тоді як для кредитора ця можливість, як правило, ускладнена.
105. Водночас суд звертає увагу, що застосування судами законодавства
про банкрутство зобов`язує суди відповідно до ч.1 ст.3 ГПК України також
використовувати відображені у нормах цього законодавства особливі принципи
інституту неплатоспроможності для забезпечення одного із завдань законодавства
про банкрутство - якнайповнішого задоволення вимог кредиторів боржника.
106. Одним із принципів, які характерні для правового інституту
неплатоспроможності є принцип судового контролю у процедурах
банкрутства щодо повноти та належності дій учасників провадження у справі про
банкрутство, що зобов`язує суд з достатньою повнотою встановити об`єктивні
обставини правовідносин сторін по множинних предметах спорів, які виникають у
процедурах банкрутства.
107. Застосування принципу судового контролю у процедурах
банкрутства щодо повноти та належності дій учасників справи про банкрутство,
єдиного правового захисту інтересів кредиторів в межах процедур банкрутства та
пропорційності надає суду у процедурі банкрутства правові важелі, які можуть
забезпечити дотримання балансу інтересів кредиторів та боржника.
108. Частиною 10 ст.39 КУзПБ визначено, що господарський суд в
ухвалі про відкриття провадження у справі може зобов`язати боржника провести
аудит. Якщо боржник не має для цього коштів, господарський суд може
призначити проведення аудиту за рахунок кредитора (кредиторів) за його
(їхньою) згодою.
109. За ч.3 ст.44 КУзПБ розпорядник майна зобов`язаний, зокрема,
проводити аналіз фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої
діяльності боржника та становища на ринках боржника; виявляти (за наявності)
ознаки фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої
фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства.
110. Водночас, як свідчить тлумачення абзацу 2 ч.6 ст.34 КУзПБ, саме суд
має вирішувати питання наявності порушення зі сторони керівника
боржника вимог визначених абзацом першим цієї норми про що зазначає у ухвалі,
що як наслідок є підставою для притягнення керівника до солідарної
відповідальності.
111. Тобто розгляд судом питання наявності/відсутності порушення
керівником боржника імперативних вимог визначених абзацом 1 ч.6 ст.34 КУзПБ є обов`язком
суду.
112. Ураховуючи наведене, суд повинен займати активну
процесуальну позицію, в тому числі, і при перевірці наявності ознак загрози
неплатоспроможності боржника як необхідної умови для застосування до керівника
боржника відповідальності визначеної ч.6 ст.34
КУзПБ, яка має полягати в повному, всебічному та
об`єктивному з`ясуванні обставин, які стосуються таких ознак.
113. За наведеного суд, з урахуванням положень ч.10 ст.39, ч.3 ст.44 КУзПБ, з метою дослідження та встановлення обставин загрози
неплатоспроможності боржника, як однієї із умов для солідарної відповідальності
керівника боржника, може зобов`язати боржника або
кредитора провести аудит боржника та/або розпорядника майна
надати відомості за результатами аналізу фінансово-господарського
стану, інвестиційної та іншої діяльності боржника та перевірки щодо доведення
до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності тощо (подібний
висновок викладений у постановах КГС ВС від 15.06.2021 у справі №
910/2971/20, від 14.09.2021 у справі № 902/1023/19).
Щодо порядку покладення на керівника
боржника солідарної відповідальності у справі про банкрутство
114. Порядок покладення солідарної відповідальності у справі про
банкрутство урегульовано абзацом 2 ч.6 ст.34
КУЗПБ.
115. Тлумачення абзацу 2 ч.6 ст.34
КУЗПБ із застосуванням філологічного та
логічного способів його інтерпретації для цілей покладення на керівника
боржника, у разі допущення ним порушення вимог наведених в абзаці першому цієї
норми, солідарної відповідальності за незадоволення вимог кредиторів дозволяє
виокремити такі два взаємопов`язаних між собою етапи
порядку її застосування:
І етап - розгляд господарським судом питання наявності
підстав для покладення на керівника боржника солідарної
відповідальності, що передбачає з`ясування дотримання керівником боржника
вимог абзацу першого цієї норми, в тому числі наявності ознак загрози
неплатоспроможності, моменту виникнення загрози неплатоспроможності боржника,
належного та своєчасного виконання відповідного обов`язку керівником боржника тощо;
ІІ етап - звернення кредиторів
(після встановлення ухвалою суду порушення зі сторони керівника боржника) з
грошовими вимогами (попередньо визнаними судом) до керівника
боржника та розгляд їх судом.
(І) Щодо розгляду судом питання наявності
підстав для покладення на керівника боржника солідарної відповідальності
116. Розгляд господарським судом питання порушення керівником
боржника вимог абзацу першого цієї норми, а відтак і з`ясування наявності
підстав для покладення солідарної відповідальності на керівника
боржника, як свідчить формулювання вжитого законодавцем у реченні другому
абзацу 2 ч.6 ст.34 КУЗПБ словосполучення "під час здійснення
провадження у справі", відбувається на будь-якій стадії
провадження у справі про банкрутство боржника та може бути
ініційованим, з урахуванням відсутності чіткого визначення в цьому реченні
суб`єктів, яким надано таке право, не лише виключно кредитором
боржника.
117. За результатом такого розгляду суд постановляє ухвалу,
в якій встановлюються факти наявності/відсутності:
- загрози неплатоспроможності боржника;
- порушення керівником боржника
імперативно визначеного абзацом 1 ч.6 ст.34
КУЗПБ обов`язку зі звернення до суду з заявою
про відкриття провадження у справі про банкрутство;
- вини керівника боржника в невиконанні
цього обов`язку.
118. Встановлені в наведеній ухвалі суду обставини правопорушення зі
сторони керівника боржника та його вина у невиконанні ним обов`язку,
визначеного абзацом 1 ч.6 ст.34 КУЗПБ, відповідно до ч.4 ст.75 ГПК України мають преюдиціальне значення для подальшого звернення
кредиторами з грошовими вимогами до керівника боржника.
(ІІ) Щодо звернення кредиторами (після
встановлення ухвалою суду порушення зі сторони керівника боржника) з грошовими
вимогами до керівника боржника та розгляду таких вимог судом
119.За абзацом 2 ч.6 ст.34
КУзПБ право на звернення кредиторами своїх вимог
до керівника боржника виникає після встановлення ухвалою суду порушення ним
приписів абзацу першого цієї норми та його вини у невиконанні обов`язку
визначеного цією нормою.
120. Таке право як закріплено законодавцем в реченні третьому абзацу 2
ч.6 ст.34 КУзПБ належить виключно
кредиторам боржника.
121. КУзПБ не визначає, які саме кредитори (поточні, конкурсні
або забезпечені) мають право звернення своїх вимог до керівника боржника, однак
з урахуванням текстуального викладення речення третього абзацу 2 ч.6 ст.34
КУзПБ таке звернення можливе після визнання судом
всіх вимог кредиторів, а отже, після постановлення ухвали за результатами
проведення попереднього засідання.
122. Крім того, у КУзПБ відсутні конкретно визначені вимоги щодо форми
звернення кредиторами своїх вимог до керівника боржника, тому таке звернення
може відбуватися у формі заяви, клопотання тощо. Однак розгляд цих
вимог, як і вимог про покладення солідарної відповідальності, здійснюється за
правилами ГПК України в
порядку визначеному ст.7 КУзПБ у
межах справи про банкрутство, в т.ч. із урахуванням можливості застосування
процесуального інституту об`єднання позовів (ст. 173 ГПК України).
Щодо розміру солідарної відповідальності
керівника боржника за вимогами кредитора
123. За змістом речення третього абзацу 2 ч.6 ст.34 КУзПБ виявлення
порушення керівником боржника приписів визначених абзацом першим цієї норми є
підставою для подальшого звернення кредиторів своїх вимог до зазначеної
особи.
124. Тлумачення наведеної норми свідчить, що у кредиторів
наявне право на звернення до керівника боржника про стягнення з останнього
грошових коштів в розмірі їх вимог, які внесені до реєстру вимог кредиторів.
125. Таке визначення розміру солідарної відповідальності керівника
боржника відповідає суті солідарного обов`язку боржника та цілком узгоджується
із тим завданням, що має на меті застосування такої відповідальності у справі
про банкрутство, яку законодавцем фактично визначено як санкцію за
недобросовісні і нерозумні дії керівника боржника та превентивний механізм
стимулювання добросовісності, розумності його дій під час виконання повноважень
керівника юридичної особи, присікання протиправності його дій, з
метою захисту інтересів кредиторів, необізнаних з вини керівника боржника про
наявність суттєвої переваги грошових зобов`язань боржника на розміром його
майнових активів, і гарантування погашення їх вимог в максимально можливому
розмірі.
Щодо порядку стягнення з керівника
боржника грошових коштів
126. З моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він
перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних
правовідносин боржника.
127. Суд наголошує, що на відміну від позовного провадження, призначенням
якого є визначення та задоволення індивідуальних вимог
кредиторів, провадження у справі про банкрутство має за мету
задоволення сукупності вимог кредиторів неплатоспроможного
боржника. При цьому обов`язковим завданням провадження у справі
про банкрутство є справедливе задоволення усієї сукупності кредиторів.
Тому провадження у справах про банкрутство об`єктивно формується на
засадах конкурсу кредиторів.
128. Тобто призначення провадження у справі про банкрутство полягає у
збалансуванні реалізації прав та законних інтересів учасників справи.
Досягнення цієї мети є можливим за умови гарантування: 1) охорони інтересів
кредиторів від протизаконних дій інших кредиторів; 2) охорони інтересів
кредиторів від недобросовісних дій боржника; 3) охорони боржника від
протизаконних дій кредиторів.
129. Раціональність механізму конкурсної процедури полягає саме в
тому, що вона надає інструментарій для узгодження прав та інтересів усіх
кредиторів, а також забезпечує взаємні права та інтереси сукупності кредиторів
і боржника. При цьому інструментом гарантування прав кожного із сукупності
кредиторів є принцип конкурсного імунітету, за яким кредитор
не має права задовольнити свої вимоги до боржника інакше, як в межах відкритого
провадження у справі про банкрутство. Кредитори можуть задовольнити свої
вимоги за правилами конкретної конкурсної процедури (висновок викладений
у постановах судової палати для розгляду справ про банкрутство КГС ВС від 02.10.2019 у справі № 910/9535/18 та від
09.09.2021 у справі № 916/4644/15).
130. Отже, приймаючи до уваги принцип конкурсного імунітету, не
допускається стягнення кредитором(-ами) з керівника боржника грошових коштів в
рахунок індивідуального погашення заявлених вимог поза межами конкретної
конкурсної процедури.
Щодо суті касаційної скарги
131. Предметом судового розгляду у цій справі є питання наявності
підстав для покладення на керівника боржника солідарної відповідальності в
залежності від результатів вирішення якого у кредиторів виникає право звернення
свої вимог до цієї особи.
132. За своєю суттю доводи касаційної скарги ТзОВ "Роменський
завод продтоварів" ґрунтуються на аргументах щодо ненадання судами
належної оцінки наведеному ним в заяві про покладення солідарної
відповідальності на керівників боржника обґрунтуванню щодо моменту виникнення
загрози неплатоспроможності боржника, доказів її підтвердження, визначення
особи керівника боржника на момент виникнення загрози неплатоспроможності.
133. Суди попередніх інстанцій у задоволенні заяви кредитора
відмовили з мотивів передчасного його звернення з відповідною заявою до суду,
оскільки на момент її розгляду триває попереднє засідання у справі та
розпорядником майна боржника не наданий суду аналіз фінансово-господарського
стану боржника, що позбавляє можливості дійти висновку про наявність підстав
для покладення солідарної відповідальності на керівника боржника.
134. До того ж, як зазначив суд апеляційної інстанції, предметом
розгляду є дослідження можливості покладення солідарної відповідальності на
керівника боржника, тоді як у справі відсутня ухвала про виявлення керівниками
боржника порушень визначених ч.4 ст.36
КУзПБ.
135. Проте суд вважає такі висновки судів попередніх інстанцій
передчасними, зробленими без належного з`ясування всіх обставин, що мають
значення для вирішення питання наявності/відсутності підстав покладення
солідарної відповідальності на керівника боржника.
136. Відповідно до ст.73
ГПК України доказами у справі є будь-які дані,
на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що
обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які
мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:
письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями
свідків.
137. Статтею 86 ГПК
України передбачено, що суд оцінює докази за
своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному,
об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні
докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність,
допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і
взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі
доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який
міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи
доказів).
138. Суд акцентує, що обов`язком суду при розгляді справи є
дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин
справи та оцінки доказів.
139. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх
юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм
властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями.
Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок,
постановлення законного й обґрунтованого рішення.
140. У п.1 - 3 ч.1 ст.237 ГПК України передбачено, що при
ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини
(факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони
підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення
справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить
застосувати до цих правовідносин.
141. З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із
застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених ст.86 ГПК України щодо
відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного
доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх
сукупності.
142. Частинами 1, 2, 4 ст.269
ГПК України визначено, що суд апеляційної
інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та
перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах
доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує
докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній
скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений
доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде
встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою
для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
143. Суд зауважує, що чітке обґрунтування та аналіз є базовими
вимогами до судових рішень та важливим аспектом права на справедливий суд.
144. Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних
свобод не встановлює жодних правил щодо
допустимості доказів або їх оцінки, що є компетенцією виключно національних
судів першої та апеляційної інстанцій. Проте зважаючи на прецедентну практику
ЄСПЛ, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення, щоб продемонструвати
сторонам, що вони були почуті.
145. Утім суди першої та апеляційної інстанції наведеного не
врахували та не надали оцінку аргументам заяви скаржника щодо встановлення
ухвалою суду від 18.01.2021 у цій справі наявності станом 28.02.2020 ризику
невиконання боржником грошового зобов`язання перед ТзОВ "Моден
Трейд", що згодом призвело до визнання ДП "Рітейл Центр"
неплатоспроможним.
146. Крім того, суди попередніх інстанцій залишили поза увагою, що
задля дотримання балансу інтересів кредиторів та боржника суд повинен
займати активну процесуальну позицію при перевірці наявності ознак
загрози неплатоспроможності боржника як необхідної умови для
застосування до керівника боржника відповідальності визначеної ч.6 ст.34 КУзПБ.
147. Як свідчить тлумачення абзацу 2 ч.6 ст.34 КУзПБ, саме суд має
вирішувати питання наявності порушення зі сторони керівника боржника
вимог визначених абзацом першим цієї норми про що зазначає в ухвалі, що як
наслідок є підставою для притягнення керівника до солідарної відповідальності.
Тобто розгляд судом питання наявності/відсутності порушення керівником боржника
імперативних вимог визначених абзацом 1 ст.34 КУзПБ є обов`язком суду.
148. Розгляд г/с питання порушення керівником боржника вимог абзацу
першого цієї норми, а відтак і з`ясування наявності підстав для
покладення солідарної відповідальності на керівника боржника, як свідчить
формулювання вжитого законодавцем у реченні другого абзацу 2 ч.6 ст.34 КУзПБ словосполучення "під
час здійснення провадження у справі" відбувається на
будь-якій стадії провадження у справі про банкрутство боржника.
149. Однак суд першої інстанції наведене залишив поза увагою та не
врахував наявну можливість в суду, з урахуванням положень ч.10 ст.39, ч.3 ст.44 КУзПБ, з метою
дослідження та встановлення обставин загрози неплатоспроможності боржника, зобов`язати боржника
або кредитора провести аудит боржника та/або розпорядника
майна надати відомості за результатами аналізу
фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності боржника та
перевірки щодо доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової
неспроможності тощо.
150. Апеляційний господарський суд, хоча і врахував наявність в
кредитора складностей, за наведеного в ч.4 ст.34 КУзПБ переліку документів, надати
докази на підтвердження загрози неплатоспроможності боржника, залишив поза
увагою можливість суду першої інстанції зобов`язати боржника або кредитора
провести аудит боржника та/або розпорядника майна надати відомості.
151. Окрім того, суди попередніх інстанцій у світлі наявного в них
обов`язку вирішення питання наявності порушення зі сторони керівника боржника
вимог визначених абзацом 1 ч.6 ст.34
КУзПБ не надали оцінку наявному в справі відзиву
боржника на заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство в
контексті підтвердження ним обставин загрози неплатоспроможності ДП
"Рітейл Центр".
152. Крім того, суд апеляційної інстанції, обґрунтовано зауваживши,
що предметом судового розгляду у справі є дослідження питання можливості покладення
солідарної відповідальності на керівника боржника, помилково зазначив про
відсутність в матеріалах справи ухвали про виявлення допущення керівниками
боржника порушень визначених ч.6 ст.34
КУзПБ не перевіривши та не надавши оцінку
наявності таких обставин як передумов для звернення кредитором своїх вимог до
керівника боржника.
153. До того ж, апеляційний г/с залишив поза увагою, що заява
скаржника містить вимоги як про покладення солідарної
відповідальності на керівників боржника так і вимоги
про стягнення солідарно заборгованості.
154. Також, апеляційний г/с помилкового зазначив, що в заяві
скаржника не зазначено особу керівника в якої був наявний обов`язок звернутися
до суду із заявою про відкриття провадження у справі на підставі ч.6 ст.34 КУзПБ та не звернув
увагу, що в заяві ТзОВ "Роменський завод продтоварів" зазначено
осіб, які були керівниками боржника до 09.12.2021 та після цієї дати, тоді як
оцінка наявності підстав для покладення на них відповідальності є
процесуальним обов`язком суду.
155. Водночас правомірним є висновок суду апеляційної інстанції про
те, що суб`єктом солідарної відповідальності є виключно керівник
боржника.
156. З урахуванням наведеного вище правильними є висновки судів
попередніх інстанцій про те, що кредитором ТзОВ "Роменський завод
продтоварів" безпідставно заявлено вимоги про стягнення спірної
заборгованості з ДП "Рітейл Центр" та передчасно заявлено вимоги
про стягнення солідарно заборгованості з огляду на що оскаржені судові рішення
в частині розгляду цих вимог слід залишити в силі.
Немає коментарів:
Дописати коментар