ПОСТАНОВА
26
листопада 2024 року, cправа № 903/1251/23 (903/946/23), Верховний
Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Погребняка
В.Я. - головуючого, Білоуса В.В., Картере В.І., https://reyestr.court.gov.ua/Review/123394204
07.09.2023 Господарським судом Волинської області в порядку статей 148, 154, 155 ГПК видано судовий наказ № 903/946/23 про стягнення з ТОВ "Ковельська ОТБ", боржник, скаржник) на користь ФОП Зварича О.В., заявник, 45 000,00 грн. основного боргу, а також сплачений заявником судовий збір в розмірі 268,40 грн. Судовий наказ набрав законної сили 03.10.2023, а 09.01.2024 той самий г/с відкрив провадження у справі про банкрутство ТОВ "Ковельська ОТБ", в якій 01.03.3024 розпорядником майна подано заяву про скасування зазначеного судового наказу. Місцевий г/с Ухвалою від 13.03.2024, яка залишена без змін апеляційним судом (постанова від 27.05.2024) заяву про скасування судового наказу повернув заявнику. Суди дійшли висновку, що арбітражний керуючий не мав права її подавати, так як діяв поза межами своїх повноважень. За висновками судів право на звернення до суду з такою заявою мають керівник боржника або його орган управління, а арбітражний керуючий (розпорядник майна) такими повноваженнями наділений лише у виняткових випадках, коли суд позбавляє керівника цих повноважень і передає їх розпоряднику. В той же час розпорядник майна не надав доказів того, що керівник ТОВ "Ковельська ОТБ" був відсторонений або звільнений, і його обов'язки були покладені на розпорядника майна. І оскільки заява була підписана особою (арбітражним керуючим - розпорядником майна), якій законом не надано право звертатися до суду самостійно чи в інтересах інших осіб, а тому повернули заяву на підставі ч.6 ст.157 ГПК України, як підписана особою, яка не має права її підписувати. Верховний Суд з висновками судів нижчих судів не погодився та скасував їх судові рішення, а справу направив до суду першої інстанції для вирішення питання щодо відкриття провадження за заявою розпорядника майна, вказавши на передчасність висновку судів про відсутність у арбітражного керуючого процесуальної дієздатності; суди не врахували, що в ЄДР в графі "Відомості про керівника юридичної особи, про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо" зазначено також розпорядника майна. При цьому, в зазначеній графі відсутня інформація про обмеження його щодо процесуальної дієздатності та можливості здійснювати представництво боржника у суді в межах провадження у справі про банкрутство. Також суди не звернули уваги на те, що розпорядник майна діяв в інтересах боржника, а не в особистих інтересах, і не з'ясували думку керівника боржника щодо заяви розпорядника майна та можливих наслідків її повернення..
Короткі висновки:
46. … з моменту призначення арбітражного керуючого ухвалою суду розпорядником майна боржника, зазначена особа зобов`язана здійснювати дії, передбачені чинним законодавством, спрямовані на захист майна боржника (в тому числі грошових коштів та іншого майна, за рахунок якого здійснюватиметься погашення вимог кредиторів), а також така особа несе відповідальність у випадку неналежного виконання, або невиконання покладених на неї КУзПБ обов`язків.
61. …,
заява розпорядника майна про скасування наказу про стягнення заборгованості з
боржника, виданого в порядку наказного провадження, є виконанням розпорядником
майна свого обов`язку щодо захисту майна боржника, і не може вважатись
втручанням у фінансово-господарську діяльність боржника.
ПОЗИЦІЯ
ВЕРХОВНОГО СУДУ
21. Згідно із ч.2
ст.12 ГПК України наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами
про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про
його наявність заявнику невідомо.
22. Частиною 1
ст.147 ГПК України передбачено, що судовий наказ є особливою формою судового
рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених
статтею 148 цього Кодексу.
23. Відповідно
до ч.1 ст.148 ГПК України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про
стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому
числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів
прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
24. Частинами 1,
2 ст.157 ГПК України унормовано, що боржник має право протягом п`ятнадцяти днів
з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву
про його скасування до суду, який його видав. Заява про скасування судового
наказу може також бути подана органами та особами, яким законом надано право
звертатися до суду в інтересах інших осіб. Заява про скасування судового наказу
подається в суд у письмовій формі.
25. Згідно із ч.5
ст.157 ГПК України, до заяви про скасування судового наказу додаються: 1)
документ, що підтверджує сплату судового збору; 2) документ, що підтверджує
повноваження представника боржника, якщо заява подається таким представником;
3) клопотання про поновлення пропущеного строку, якщо заява подається після
спливу строку, передбаченого частиною першою цієї статті.
26. Водночас,
провадження у справі про банкрутство відповідно до норм Кодексу України з
процедур банкрутства поєднує в собі як розгляд процедурних питань,
пов`язаних саме з здійсненням процедур у справі про банкрутство, так і
вирішення спорів, стороною в яких є боржник, які розглядаються в позовному
провадженні (ГПК України, відповідне матеріальне право) тим судом, який відкрив
провадження у справі про банкрутство.
27. Провадження
у справах про банкрутство складається з процедур встановлення факту
неплатоспроможності боржника та безспірності вимог кредитора, що ініціює
провадження (коли справа порушується за заявою кредитора), виявлення усіх
можливих кредиторів і санаторів, санації (коли остання можлива) або визнання
боржника банкрутом. Останнім етапом провадження є процедура задоволення вимог
кредиторів за рахунок ліквідації майнових активів банкрута.
28. Усі
зазначені процедури складають цілісне і відокремлене від позовного процесу
провадження, метою якого є задоволення вимог кредиторів у випадку
неплатоспроможності боржника.
29. Щодо
боржника - юридичної особи застосовуються такі судові процедури: розпорядження
майном боржника; санація боржника; ліквідація банкрута (ч.1 ст.6 КУзПБ).
30. За ч.1 ст.44
КУзПБ під розпорядженням майном боржника розуміється система заходів щодо
нагляду та контролю за управлінням і розпорядженням майном боржника з метою
забезпечення збереження, ефективного використання майнових активів боржника,
здійснення аналізу його фінансового стану, а також визначення наступної
процедури (санації чи ліквідації). Про призначення розпорядника майна боржника
господарський суд постановляє ухвалу.
31. Завдання
процедури розпорядження майном боржника полягають, зокрема, у:
1)
виявленні та збереженні майнових активів боржника;
2)
виявленні кредиторів;
3)
розгляду заяв кредиторів з грошовими вимогами до боржника та заперечень на них;
4)
здійсненні аналізу фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої
діяльності боржника;
5)
формуванні представницьких органів кредиторів;
6)
прийнятті рішення про перехід до наступної процедури банкрутства.
32. Крім того,
зокрема, у процедурі розпорядження майном боржника відбувається розгляд
майнових та немайнових спорів (ст.7 КУзПБ), стороною в яких є боржник.
33. Водночас,
системний аналіз положень ГПК України та КУзПБ дає підстави для висновку про
те, що нормами зазначених нормативно-правових актів прямо не визначено перелік
осіб, які наділені правом подання заяв и про скасування судового наказу.
Відтак, визначення такого кола осіб вимагає додаткового аналізу норм та
обставин справи з метою встановлення наявності чи відсутності у заявника права
на апеляційне оскарження зазначеного рішення.
34. З моменту
відкриття провадження у справі банкрутство боржник перебуває в особливому
правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника
(аналогічний за змістом правовий висновок, викладений у постанові ВП ВС від
12.03.2019 у справі № 918/420/16 та у постанові ВС у складі суддів палати для
розгляду справ про банкрутство КГС від 22.09.2021 у справі № 911/2043/20).
35. За приписами
ст.41 ГПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони
та треті особи. При розгляді вимог у наказному провадженні учасниками справи є
заявник та боржник. У справах можуть також брати участь органи та особи, яким
законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. У справах про
оскарження рішення третейського суду та про видачу наказу на примусове
виконання рішення третейського суду учасниками справи є учасники третейського
розгляду, а також особи, які не брали участі у третейському розгляді, якщо
третейський суд вирішив питання про їхні права та (або) обов`язки.
36. В силу
особливостей провадження у справі про банкрутство коло осіб, які мають право
оскаржити судові рішення (ухвали, постанови) у справі про банкрутство, чинним
законодавством звужено до учасників цієї справи задля попередження
необґрунтованого втручання інших осіб, які не є учасниками справи, в хід
процедури банкрутства. Тобто, у справах про банкрутство склад учасників справи
визначався Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або
визнання його банкрутом" (ч.5 ст.41 ГПК України), а з дня введення в дію
КУзПБ - цим Кодексом.
37. За
визначенням, наведеним у ст.1 КУзПБ учасниками у справі про банкрутство є:
сторони, арбітражний керуючий, державний орган з питань банкрутства, інші
учасники справи про банкрутство, щодо прав або обов`язків яких існує спір, а
також у випадках, передбачених цим Кодексом, ФДМУ, НБУ, НКЦПФР, представник
органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена
особа засновників (учасників, акціонерів) боржника. Водночас розпорядник
майна - арбітражний керуючий, призначений господарським судом для здійснення
процедури розпорядження майном.
38. Отже, в силу
приписів ст.1 КУзПБ арбітражний керуючий належить до учасників у справі про
банкрутство.
39. Згідно з п.
1) ч.1 ст.12, п. 2) ч.2 ст.12 КУзПБ, арбітражний керуючий наділений правом
звертатися до суду у випадках, передбачених цим Кодексом, а також зобов`язаний
здійснювати заходи щодо захисту майна боржника.
40. Під
розпорядженням майном розуміється система заходів щодо нагляду та контролю за
управлінням і розпорядженням майном боржника з метою забезпечення збереження,
ефективного використання майнових активів боржника, здійснення аналізу його
фінансового стану, а також визначення наступної процедури (санації чи
ліквідації). Про призначення розпорядника майна господарський суд постановляє
ухвалу (ч.1 ст.44 КУзПБ).
41. Водночас,
відповідно до ч.3 ст.44 КУзПБ розпорядник майна зобов`язаний, поміж іншим,
вживати заходів для захисту майна боржника, а також виконувати інші
повноваження, передбачені цим Кодексом. При цьому розпорядник майна несе
відповідальність за свої дії та бездіяльність відповідно до закону (ч.4 ст.44
КУзПБ).
42. Згідно з ч.9
ст.44 КУзПБ розпорядник майна має право на подання до господарського суду
позову щодо визнання недійсними правочинів, у тому числі укладених боржником з
порушенням порядку, встановленого цим Кодексом, а також позовів щодо визнання
недійсними актів, прийнятих у процедурі розпорядження майном щодо зміни
організаційно-правової форми боржника.
44. За змістом ч.11,
12 ст.44 КУзПБ призначення розпорядника майна не є підставою для припинення
повноважень керівника чи органу управління боржника. Разом з тим повноваження
керівника боржника та виконавчих органів його управління, покладені на них
відповідно до законодавства чи установчих документів, можуть бути припинені в
разі, якщо ними не вживаються заходи щодо забезпечення збереження майна
боржника, створюються перешкоди діям розпорядника майна чи допускаються інші
порушення законодавства. У разі виявлення обставин, передбачених абзацом першим
цієї частини, за клопотанням кредиторів або інших учасників справи ухвалою
господарського суду повноваження керівника та виконавчих органів управління
боржника припиняються, а виконання відповідних обов`язків тимчасово
покладається на розпорядника майна до призначення в порядку, визначеному
законодавством та установчими документами, нового керівника боржника та
виконавчих органів управління боржника.
45. Отже, на
стадії розпорядження майном законодавець чітко визначив повноваження
розпорядника майна щодо звернення з вимогою про визнання недійсними угод
(правочинів) укладених боржником (подібний висновок, викладений у постановах ВС
від 27.02.2020 у справі № 922/1134/17 та від 23.11.2022 у справі № 918/1174/20
(918/559/21)).
46. При
цьому, аналіз зазначених норм КУзПБ свідчить про те, що з моменту
призначення арбітражного керуючого ухвалою суду розпорядником майна боржника,
зазначена особа зобов`язана здійснювати дії, передбачені чинним законодавством,
спрямовані на захист майна боржника (в тому числі грошових коштів та іншого
майна, за рахунок якого здійснюватиметься погашення вимог кредиторів), а також
така особа несе відповідальність у випадку неналежного виконання, або
невиконання покладених на неї КУзПБ обов`язків.
Щодо
розгляду касаційної скарги по суті
…
51. Колегія
суддів вважає висновок судів попередніх інстанцій про відсутність у
арбітражного керуючого процесуальної дієздатності передчасними, з огляду на
таке.
52. Суди
попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що, з урахуванням
статті 7 КУзПБ, заява розпорядника майна ТОВ "Ковельська ОТБ" про
скасування судового наказу від 07.09.2023 повинна розглядатися в межах справи №
903/1251/23 про банкрутство ТОВ "Ковельська ОТБ".
53. Разом з тим,
суди не врахували, що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних
осіб-підприємців та громадських формувань в графі "Відомості про керівника
юридичної особи, про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної
особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної
реєстрації тощо" зазначено Сороку П.А. (повноваження: вчиняти дії від
імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори тощо (відсутні),
подавати документи для державної реєстрації від імені юридичної особи
(відсутні)) - представник, а також розпорядник майна Василюк І.М.
54. При цьому, в
зазначеній графі відсутня інформація про обмеження Василюка І.М. щодо
процесуальної дієздатності та можливості здійснювати представництво боржника у
суді в межах провадження у справі про банкрутство.
55. Відповідно
до ст.28, ч.1 ст.44, ч.6 ст.49 КУзПБ, що арбітражний керуючий
призначається розпорядником майна судом з прийняттям відповідної ухвали.
Колегія суддів звертає увагу, що прийняте під час провадження у справі про
банкрутство судове рішення щодо призначення арбітражного керуючого розпорядником
майна боржника в цьому випадку є чинним, при апеляційному чи касаційному
оскарженні не скасоване, набрало законної сили.
56. Також аналіз
статті 44 КУзПБ дає підстави для висновку, що розпоряднику майна надані в тому
числі і такі повноваження, які відсутні у керівника або органу управління
боржника. При цьому повноваження керівника або органу управління боржника
порівняно з повноваженнями арбітражного керуючого є певним чином законодавчо
обмеженими та здійснюються під контролем і погодженням розпорядника майна
боржника.
57. Діяльність
розпорядника майна спрямована на виконання законодавчо закріпленого обов`язку
розпорядника майна вживати заходи для захисту майна боржника.
58. Крім того,
законодавчо відсутня заборона подавати розпорядником майна заяви про скасування
наказу щодо стягнення з боржника заборгованості, виданого у порядку наказного
провадження.
59. Перелік заяв
і звернень, визначених ч.9 ст.44 КУзПБ не є вичерпним, і не обмежує повноважень
розпорядника майна на подання заяви про скасування наказу про стягнення
заборгованості з боржника, виданого в порядку наказного провадження.
60. Також суди
попередніх інстанцій не врахували, що заява розпорядника майна … подано не в
його особистих інтересах, а в інтересах саме боржника. Тобто, арбітражний
керуючий хоч і є суб`єктом незалежної професійної діяльності, однак діяв в
цьому випадку не в особистих інтересах, а в інтересах боржника. При цьому зі
змісту оскаржуваних судових рішень не вбачається та матеріалами справи не
підтверджується, що суди встановлювали у керівника чи іншого представника
боржника думку щодо поданої арбітражним керуючим Василюком І.М. заяви про
скасування судового наказу від 07.09.2023, не з`ясовували чи підтримують такі
особи чи заперечують проти подання такого позову, чи наявні інші правові
підстави у арбітражного керуючого подавати відповідну заяву, а також не
дослідили, які процесуальні наслідки може спричинити повернення зазначеної
заяви без розгляду не лише для боржника, але й для інших учасників справи про
банкрутство.
61. Отже, заява
розпорядника майна про скасування наказу про стягнення заборгованості з
боржника, виданого в порядку наказного провадження, є виконанням розпорядником
майна свого обов`язку щодо захисту майна боржника, і не може вважатись
втручанням у фінансово-господарську діяльність боржника.
62. Такий
висновок узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Верховного
Суду від 21.08.2024 у справі № 903/1251/23 (903/945/23) і колегія суддів не
вбачає підстав для відступу від неї у цій справі.
63. Колегія
суддів звертає увагу, що форма і зміст заяви про скасування судового наказу та
строки її подання, а також порядок розгляду заяви про скасування судового
наказу визначені у статтях 157, 158 ГПК України
64. При цьому,
положеннями статті 158 ГПК України встановлено лише дві підстави для
повернення заяви про скасування судового наказу боржнику:
-
заява боржника про скасування судового наказу, подана після закінчення строку,
встановленого частиною першою статті 157 цього Кодексу;
-
заяву подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу
зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його.
65. Разом з тим,
за змістом оскаржуваних судових рішень не вбачається, що суди встановили одну
із визначених положеннями статті 158 ГПК України підстав.
66. Верховний
Суд погоджується із доводами скаржника про те, що апеляційним господарським
судом надано неправильну оцінку мотивам Верховного Суду, викладеним у постанові
від 27.02.2020 у справі № 922/1134/17, та безпідставно застосовано як
релевантну по відношенню до спору, який виник у цій справі, оскільки
встановлені обставини у зазначеній та у цій справі є різними.
67. З огляду на
зазначене, господарський суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної
інстанції помилково повернув заяву розпорядника майна ТОВ "Ковельська
ОТБ" - арбітражного керуючого Василюка І. М. № 02-49/76 від 01.03.2024 про
скасування судового наказу від 07.09.2023 №903/945/23 на підставі частини
шостої статті 157 ГПК України.
68. Відтак,
аргументи касаційної скарги частково знайшли своє підтвердження під час
касаційного розгляду.
69. Суди
попередніх інстанцій не повною мірою дотримались вимог статей 74, 86, 236, 269
ГПК України щодо всебічного, повного і об`єктивного розгляду в судовому процесі
всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, із належним
дослідженням зібраних у справі доказів, а також застосуванням усіх наданих їм
процесуальним законом повноважень, у зв`язку з чим неправильно застосували
норми матеріального права.
70. Зазначені
порушення не можуть бути усунуті Верховним Судом самостійно в силу встановлених
статтею 300 ГПК України меж розгляду справи, тому, зважаючи на викладене,
Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому
задоволенню, оскаржувані рішення - скасуванню, а справа направленню до
господарського місцевого суду для вирішення питання щодо відкриття
провадження за заявою розпорядника майна ТОВ "Ковельська ОТБ" -
арбітражного керуючого Василюка І.М.
Висновки
за результатами касаційного провадження
71. Згідно зі
статтею 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах
верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене
судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального
права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства,
визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і
всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх
вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому
засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
72. Відповідно
до приписів частини шостої статті 310 ГПК України, підставою для скасування
судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для
продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що
призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або)
постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у
справі.
73. З огляду на
те, що при прийнятті постанова Північно-західного апеляційного господарського
суду від 27.05.2024 та ухвала Господарського суду Волинської області від
13.03.2024 у справі № 903/1251/23 (903/946/23) судами попередніх інстанцій
неправильно застосовано положення частини шостої статті 157 ГПК України,
Верховний Суд, на підставі положень частини шостої статті 310 ГПК України,
дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної
скарги та про скасування оскаржуваних судових рішень з направленням справи №
903/1251/23 (903/946/23) до суду першої інстанції для вирішення питання щодо
відкриття провадження за заявою розпорядника майна ТОВ "Ковельська
ОТБ" - арбітражного керуючого Василюка І. М.
Немає коментарів:
Дописати коментар