ПОСТАНОВА 06 листопада 2024 року, cправа
№920/1092/22, Верховний Суд у складі суддів Касаційного господарського суду:
Огородніка К.М.- головуючого, Білоуса В. В., Картере В. І., https://reyestr.court.gov.ua/Review/123152682
У справі про банкрутство ТОВ
"Сіті Оіл ЛТД" (ініціюючий кредитор – ТОВ «Альбіленд Інвест»),
провадження у якій було відкрито 10.01.2023, а 08.06.2023 Боржника визнано банкрутом,
АТ "Укртатнафта", як один з кредиторів, подав до суду заяву про
покладення солідарної відповідальності на керівника Боржника. Кредитор просив
стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «Укртатнафта» 12 899 628,03 грн заборгованості
за зобов`язаннями ТОВ «Сіті Оіл ЛТД». Місцевий г/с Ухвалою від
11.01.2024, яка залишена без змін апеляційним г/с (постанова від 24.04.2024) відмовив
у задоволенні заяви АТ «Укртатнафта» про покладення солідарної відповідальності
на керівника. Суди дійшли висновку, що ТОВ "Сіті Оіл ЛТД" не було в
стані загрози неплатоспроможності, а отже, немає підстав стягувати борг з його
керівника (згідно фінансового звіту за 2021 рік активи компанії перевищували
борги; співвідношення між дебіторською та кредиторською заборгованістю було в
межах норми, а вартість активів у вигляді дебіторської заборгованості значно
перевищувала суму боргів перед кредиторами, що означало, що ТОВ "Сіті Оіл
ЛТД" мало достатньо коштів, щоб розрахуватися з усіма. Також суди
встановили, що фінансова допомога, яку ТОВ "Сіті Оіл ЛТД" надало
іншій компанії (ТОВ "Лівайн Торг") на загальну суму 63 989 888,18 грн,
була повернута в повному обсязі.
Іншою ухвалою від
11.01.2024 місцевий г/с затвердив звіт ліквідатора та
ліквідаційний баланс банкрута, ліквідував банкрута ТОВ «Сіті Оіл ЛТД» як
юридичну особу, закрив провадження у справі. АТ "Укртатнафта", незадоволене
рішеннями судів про відмову у покладенні солідарної відповідальності на
керівника боржника, подало касаційну скаргу. Верховний Суд залишив касаційну
скаргу «Укртатнафта» залишити без задоволення, а судові рішення нижчих судів у
частині відмови у покладенні солідарної відповідальності на керівника боржника залишив
без змін, вказавши, що оскаржувані судові рішення ухвалені у відповідності до
норм чинного законодавства та на підставі належно встановлених судами
попередніх інстанцій обставин і оцінених доказів
Короткі висновки:
Ø Обов`язок керівника щодо
звернення до суду із заявою про банкрутство виникає у момент, коли
добросовісний та сумлінний керівник, який перебуває у подібних обставинах, у
рамках стандартної управлінської практики, враховуючи масштаб діяльності
боржника, мав об`єктивно визначити наявність факту загрози неплатоспроможності
останнього.
Ø …момент виникнення такого
обов`язку в кожному конкретному випадку визначається моментом усвідомлення
керівником критичності ситуації, що склалася, яка очевидно свідчить про
неможливість продовження нормального режиму господарювання без негативних
наслідків для боржника та його кредиторів.
Ø …умовами/складовими для
встановлення щодо боржника такого … юридичного факту як загроза
неплатоспроможності боржника є одночасна (зокрема протягом місячного періоду,
визначеного ч.6 ст.34 КУзПБ) наявність, …, таких юридичних фактів:
- існування у боржника
щонайменше перед двома кредиторами зобов`язань, строк виконання яких настав та
визначається за правилами закону, що регулює відповідні правовідносини
(купівлі-продажу, поставки, підряду, позики, бюджетні та податкові тощо);
- розмір всіх активів боржника є меншим, ніж сумарний розмір зобов`язань перед всіма кредиторами боржника, строк виконання яких настав за правилами закону, що регулює відповідні правовідносини (купівлі-продажу, поставки, підряду, позики, бюджетні та податкові тощо), тобто такий майновий стан боржника за всіма його показниками (основними фондами, дебіторською заборгованістю, строк виконання зобов`язань щодо якої настав, тощо), який за оцінкою сукупної вартості всіх активів боржника очевидно не здатний забезпечити задоволення вимог виконання зобов`язань перед всіма кредиторами, строк виконання яких настав, ні у добровільному, ні у передбаченому законом примусовому порядку.
Розгляд касаційної
скарги і позиція Верховного Суду
Ø КУзПБ визначає особливі підстави та порядок покладення солідарної
відповідальності на виконавчі органи (одноосібний орган - керівника) юридичної
особи-боржника, щодо якої здійснюється судова процедура банкрутства.
Ø Так, за приписами абзацу 1 ч.6 ст.34 КУзПБ (тут і надалі у редакції цього Кодексу,
чинній на момент звернення Кредитора із заявою про покладення солідарної
відповідальності у спірних правовідносинах) боржник зобов`язаний у місячний
строк звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у
справі у разі, якщо задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до
неможливості виконання грошових зобов`язань боржника в повному обсязі перед
іншими кредиторами (загроза неплатоспроможності), та в інших випадках,
передбачених цим Кодексом.
Ø Згідно з абзацом 2 ч.6 цієї статті КУзПБ, якщо органи управління
боржника допустили порушення цих вимог, вони несуть солідарну відповідальність
за незадоволення вимог кредиторів. Питання порушення органами управління
боржника зазначених вимог підлягає розгляду господарським судом під час
здійснення провадження у справі. У разі виявлення такого порушення про це
зазначається в ухвалі господарського суду, що є підставою для подальшого
звернення кредиторів своїх вимог до зазначених осіб.
Ø За змістом наведених норм солідарна відповідальність керівника боржника
- це вид спеціальної цивільно та господарсько-правової відповідальності,
відповідно до якої при здійсненні провадження у справі про банкрутство керівник
боржника, який не звернувся до господарського суду у місячний термін у разі
наявності загрози неплатоспроможності, підлягає притягненню до солідарної
відповідальності за незадоволення вимог кредиторів відповідно до заяви
кредитора, після виявлення такого порушення ухвалою господарського суду.
Ø Сутність солідарної відповідальності полягає у залученні керівника боржника - юридичної особи щодо якої здійснюється
провадження у справі про банкрутство, до солідарного обов`язку з виконання
грошових зобов`язань боржника як правового механізму захисту та відновлення
прав кредиторів, які будучи своєчасно необізнаними з його вини про стан
неплатоспроможності боржника, а саме про суттєву диспропорцію між обсягом
зобов`язань боржника і розміром його активів, вступили з ним у правовідносини
(хоча могли б не вступати) внаслідок чого позбавлені можливості задовольнити
наявні в них вимоги до боржника.
Ø Підставами покладення на керівника боржника солідарної відповідальності є порушення керівником боржника визначеного абзацом 1 ч.6 ст.34 КУзПБ обов`язку
та строку звернення до господарського суду із заявою про відкриття провадження
у справі про банкрутство, факт чого за абзацом 2 ч.6 вказаної статті
встановлюється судом, який здійснює провадження у справі про банкрутство.
Будь-яких інших підстав для покладення солідарної відповідальності у справі про
банкрутство на керівника боржника КУзПБ не передбачено.
Ø До предмету доказування при вирішенні питання
наявності підстав для покладення на керівника боржника солідарної
відповідальності у справі про банкрутство, належить встановлення таких
обставин:
- виникнення обставин, визначених абзацом 1 ч.6 ст.34
КУЗПБ щодо загрози неплатоспроможності боржника;
-
моменту виникнення загрози неплатоспроможності
боржника;
- факту неподання керівником боржника до суду заяви про
відкриття провадження у справі про банкрутство боржника в місячний строк з дня
виникнення такого обов`язку;
-
обсягу грошових зобов`язань боржника, на момент
виникнення загрози неплатоспроможності боржника.
Ø Для покладення солідарної відповідальності на керівника боржника необхідним
є доведення заявником та встановлення судом сукупності
таких умов - юридичних фактів:
-
порушення визначеного абзацом 1 ч.6 ст.34 КУзПБ місячного
строку на звернення до суду із заявою про відкриття провадження у справі про
банкрутство;
-
наявності у боржника протягом цього строку та/або
більше ознак загрози неплатоспроможності.
Ø Обов`язок керівника щодо звернення до суду із заявою про банкрутство
виникає у момент, коли добросовісний та сумлінний керівник, який перебуває у
подібних обставинах, у рамках стандартної управлінської практики, враховуючи
масштаб діяльності боржника, мав об`єктивно визначити наявність факту загрози
неплатоспроможності останнього.
Ø Бездіяльність керівника, який ухиляється від виконання покладеного на нього
КУзПБ обов`язку щодо подання заяви боржника про власне банкрутство, є
протиправною, винною, спричинює майнові втрати кредиторів і публічно-правових
утворень, порушує як приватні інтереси суб`єктів цивільних правовідносин так і
публічні інтереси держави.
Ø Частиною 6 ст.34 КУзПБ закріплено презумпцію вини керівника боржника у
недотриманні ним обов`язку визначеного абзацом 1 цієї норми, адже положення
абзацу 1 цієї норми визначають імперативний обов`язок керівника боржника зі
звернення до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Така презумпція полягає в наявності причинно-наслідкового зв`язку між
неподанням керівником боржника заяви про відкриття провадження у справі про
банкрутство та негативними наслідками для кредиторів у вигляді неможливості
погашення збільшеної заборгованості.
Ø Однак наведена презумпція є спростовною, оскільки керівник боржника, на
якого покладено тягар доведення відповідних обставин, може довести відсутність
причинного зв`язку між неможливістю задоволення вимог кредиторів і невиконанням
ним обов`язку, визначеного абзацом 1 ч.6 ст. 34 КУзПБ, щодо звернення до суду
із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Ø Для цілей вирішення питання покладення солідарної відповідальності на
керівника суттєве значення має встановлення моменту, з якого виникає в
керівника боржника визначений абзацом 1 ч.6 ст.34 КУзПБ обов`язок зі звернення
до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника з
огляду на наявну загрозу неплатоспроможності, враховуючи, що момент виникнення
такого обов`язку в кожному конкретному випадку визначається моментом усвідомлення
керівником критичності ситуації, що склалася, яка очевидно свідчить про
неможливість продовження нормального режиму господарювання без негативних
наслідків для боржника та його кредиторів.
Ø Загроза неплатоспроможності відповідно до КУзПБ настає у разі, якщо
задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості
виконання грошових зобов`язань боржника в повному обсязі перед іншими
кредиторами.
Ø Отже, умовами/складовими для встановлення щодо боржника такого складного за
своїм змістом юридичного факту як загроза неплатоспроможності боржника є
одночасна (зокрема протягом місячного періоду, визначеного ч.6 ст.34 КУзПБ)
наявність, в свою чергу, таких юридичних фактів:
-
існування у боржника щонайменше перед двома
кредиторами зобов`язань, строк виконання яких настав та визначається за
правилами закону, що регулює відповідні правовідносини (купівлі-продажу,
поставки, підряду, позики, бюджетні та податкові тощо);
-
розмір всіх активів боржника є меншим, ніж сумарний
розмір зобов`язань перед всіма кредиторами боржника, строк виконання яких
настав за правилами закону, що регулює відповідні правовідносини
(купівлі-продажу, поставки, підряду, позики, бюджетні та податкові тощо), тобто
такий майновий стан боржника за всіма його показниками (основними фондами,
дебіторською заборгованістю, строк виконання зобов`язань щодо якої настав,
тощо), який за оцінкою сукупної вартості всіх активів боржника очевидно не
здатний забезпечити задоволення вимог виконання зобов`язань перед всіма
кредиторами, строк виконання яких настав, ні у добровільному, ні у
передбаченому законом примусовому порядку.
Ø Подібні за змістом висновки викладені ВС, зокрема, у постановах від
23.03.2021 у справі №910/3191/20, від 15.06.2021 у справі №910/2971/20, від
09.06.2022 у справі №904/76/21 (на які покликається Кредитор у касаційній
скарзі як на підставу касаційного оскарження судових рішень у цій справі).
Ø Колегія суддів наголошує, що наведені правові висновки щодо застосування
норм ч.6 ст.34 КУзПБ є усталеними у практиці Верховного Суду, при чому відступу
від таких висновків судовою палатою для розгляду справ про банкрутство КГС у
постанові від 04.09.2024 у справі №908/3236/21 здійснено не було.
Ø З матеріалів цієї справи судами попередніх інстанцій встановлено (як
зазначалось вище в описовій частині цієї постанови), що за показниками
Фінансового звіту ТОВ «Сіті Оіл ЛТД» за 2021 рік активи Боржника є більшими ніж
вимог кредиторів, строк виконання яких настав, а коефіцієнт співвідношення
дебіторської та кредиторської заборгованості (71 775 500,00 грн/14 510 948,03
грн) знаходиться в межах нормативного.
Ø У результаті проведеного аналізу попередні судові інстанції з`ясували, що колишній
керівник Боржника довів належними та допустимими доказами, що вартість активів
ТОВ «Сіті Оіл ЛТД» у виді дебіторської заборгованості значно перевищувала суму
простроченої заборгованості перед кредиторами, тобто на визначену заявником
дату у товариства було достатньо активів, щоб провести розрахунок з
кредиторами, що, у свою чергу, свідчить про відсутність у Боржника стану
загрози неплатоспроможності.
Ø Ураховуючи встановлені судами першої та апеляційної інстанцій фактичні
обставини цієї справи щодо відсутності у зазначеному періоді у Боржника стану
загрози неплатоспроможності, Верховний Суд вважає обґрунтованим висновок судів
про те, що у колишнього керівника Боржника не виник визначений абзацом 1 ч.6
ст. 34 КУзПБ обов`язок зі звернення до суду із заявою про відкриття провадження
у справі про банкрутство Боржника.
Ø За таких обставин, відсутність у Боржника у досліджуваному періоді ознак
загрози неплатоспроможності унеможливлює покладення солідарної відповідальності
на його колишнього керівника, у зв`язку з чим відповідна заява Кредитора вірно
була залишена без задоволення судами попередніх інстанцій у цій справі.
Ø Таким чином, у касаційного суду відсутні підстави вважати, що при ухваленні
оскаржуваних судових рішень попередніми судовими інстанціями не було враховано
висновків Верховного Суду, викладених у зазначених скаржником постановах, адже
зміст таких висновків повністю узгоджується із здійсненим судами
правозастосуванням.
Ø Аргументи скаржника наведеного не спростовують, натомість фактично
зводяться до намагання здійснити переоцінку доказів та встановлених судами
попередніх інстанцій обставин справи, що в силу вимог ст.300 ГПК України виходить
за межі повноважень Верховного Суду.
Ø Доводи скаржника про те, що у 2021-2022 роках кошти систематично виводилися
з ТОВ «Сіті Оіл ЛТД» шляхом укладання, зокрема, договору щодо надання
безвідсоткової фінансової допомоги на користь ТОВ «Лівайн Торг» на суму більше
60 млн. грн колегія суддів відхиляє за безпідставністю, оскільки суди
встановили, що надана фінансова допомога у сумі 63 989 888,18 грн була повернута
Боржнику в повному обсязі.
Ø Також Верховний Суд вважає неспроможними твердження скаржника щодо
залишення поза увагою судами обставин виведення коштів Боржника шляхом
укладання договорів щодо відступлення прав вимоги до дебіторів, позаяк
предметом судового розгляду є заява Кредитора про покладення солідарної
відповідальності на колишнього керівника Боржника, тоді як наявність у
зазначених договорів ознак фраудаторності та можливість визнання їх недійсними
у встановленому законом порядку в межах цього провадження у справі про банкрутство
ТОВ «Сіті Оіл ЛТД» залежала виключно від реалізації Кредитором своїх
процесуальних прав, тобто мала суб`єктивний характер.
Ø Крім того, згідно викладеного у постанові від 04.09.2024 у справі
№908/3236/21 правового висновку ВС у складі суддів палати для розгляду справ
про банкрутство КГС: «беручи до уваги принцип конкурсного імунітету, що діє
разом із принципом судового контролю процедури банкрутства, не допускається
стягнення кредитором або кредиторами з керівника/ органів боржника коштів у
рахунок індивідуального погашення заявлених вимог поза межами конкретної
конкурсної процедури».
Ø Зважаючи на зазначений правовий висновок, Верховний Суд погоджується з
обґрунтованістю наведених у відзиві колишнього керівника Боржника доводів про
те, що при закритому провадженні у цій справі про банкрутство ТОВ «Сіті Оіл
ЛТД» (Кредитором не оскаржено відповідну ухвалу місцевого господарського суду
від 11.01.2022, яка набрала законної сили) відсутній інститут банкрутства -
«ліквідаційна маса боржника», яка може бути поповнена від стягнення коштів за
результатом задоволення заяви Кредитора про притягнення керівника Боржника до
солідарної відповідальності, що унеможливлює у подальшому задоволення
відповідної заяви.
Ø З огляду на викладене вище, Верховний Суд дійшов висновку, що оскаржувані
судові рішення ухвалені у відповідності до норм чинного законодавства та на
підставі належно встановлених судами попередніх інстанцій обставин і оцінених
доказів, тому доводи скаржника про невірне застосування судами норм
матеріального права та порушення процесуальних норм підлягають відхиленню з
підстав їх необґрунтованості.
Немає коментарів:
Дописати коментар